Ти повна барвистого світла,
я хотів би, аби не втратила ані сльози,
окрім щасливої, оточити тебе суцільною
силою, подарувати любові крила,
розмахом, як у "Мрії", яку неможливо
спалити, бо вона розлітається з вітром
насінням, і знову квітне, ти – диво
із самої глибини нашої взаємодії,
де, попри всі буденні тягарі, ми є більше,
відлите у смертні глеки, аби залишити
в щоденнику бога вірші, аби залишити
сади на Землі, якими ти будеш бігати
і сміятися безліч весен у безмежному
майбутті…
Залишити відповідь