Палеонтологія

Тіло плівкою повзло
доісторичними ландшафтами,
мільйон разів загинуло,
будуючи тендітну здатність
бути, шкірилось у спробах
усміхатись, тримаючи себе
докупи, тіло з вихору тисячоліть
несеться зграями і табунами,
монтуючи все кращі органи,
аби міцніш реальність обіймати,
іскрами до неба спраглі "я"
звиваються й зникають з виду,
але я безсило сподіваюся,
бодай у снах, та все-таки тривають...
...лунає кавалькада, марить шлях
туманами ще ненаписаного завтра,
довіряй чуттям, веди буремну воду
попри – далі... буде товша плівка хай...

Photo by Alexander Schimmeck on Unsplash