Кривизна гілок,
що простір тнуть
наосліп – сум
пісень твоїх,
намальований
костуром поступ
до розквіту,
де суперсиметрія
розгортає рівняння
любові на кроснах,
і з нього крапає
нектар...

Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *