Чорний хліб ІІ

Тисяча "ні"
закарбована
на стіні,
зажурено
дивляться на
захід соляні
стовпи,
їхнє сонце
назавжди сідає,
і я відчуваю,
як вітри зими
мене щосили теж
розвертають туди,
ледь пручаюся,
шкребу на камінні
благословення,
без віри, без надії,
на жаринці любові
та декількох
лікарських засобах,
всім, хто може,
просочуйтесь
у щілини, утворюйте
тріщини,
вбирайте кульбабами
зоряну благодать
потойбіч,
ваш кожен рух –
корпускула дива,
в долонях плекайте пух,
проходьте сміливо
крізь мур у
шумовиння квіту,
де ховаються
співи в очікуванні
губ…
…минуле згорає,
лишаючи сіль
вам на хліб
у добру путь…