Гострить сонячний кут,
стрічки темні тне, між деревами
гусне смолиста повсть, загортає
душу, сиротою несе, жебонить
мати-й-мачуха колискову, в долоні
з леза стікає мед, терпнуть ясна
від нього і в тім'я б'є, розкидаєш
обійми до цілого неба, поцілує, у
вилиці холод наллє, розтечешся
соком із кавуна, закарбуєш цукром
чарівну мить, помахаєш з дякою
літу вслід, шелестіння стрічок
пророкує лід...
Обкладинка: я + Midjourney
Залишити відповідь