Додекафонія

Хвилястий роздзвін
жовтий, помаранчевий
у небі, хвиля бархан,
важке проміння карамеллю
тягнеться, огортає
контрасна сутінь у мареві
від вивергнутих потойсвіт
вулканів, захоплює, лякає,
падаєш мов, мов літаєш-ш,
блакитне рядно забрудненого
неба, маршрут подорожі,
яка нікуди не приведе, має
присмак кориці, має спалах
епілептичної активності синапсів...

у кількох спалахах моя родина
й усі мої друзі, летимо в завірюсі
часу довкруг подієвого горизонту,
блакитне і бліде на ньому золото
прихованого сонця розкриває
сенс радості, розлущує слово,
з нього тече гормональна композиція,
передаючи есенцію інформації
в первісній формі понадхаотичного
існування, реліктового шуму, джерела
таємничого кольору, що так дивує,
хвилює, аж моторошно, бо кроки
за лінію свідомого іскрять дугою
високовольтною, блоки ці мусять
торкатися обережно, але все ж
воно дуже важливо, примітно й
тримає в собі смак існування...

Обкладинка: я + MJ