З імення твого обережно прибрати дими, слова й звички, зняти намисто дорогоцінне, торкнутися шкіри, немов жінка, що відчинила скриню, торкається вишитої тканини, уважно й повільно читає відбитки долонь відлетілих, і там, де скінчилася нитка й починається біле, до вервиці донизує звиви свого дихання, заплітаючи пелюстки в рядки... ...немов гончар у діалозі з глиною відпускає лінії з кінчиків пальців летіти до порожнини, яка надасть обрису сконденсованій із простору душі, поверхнею іскриться відповідь... ...оживає дзвін твоїм іменем, і я навчаюся собі у свічаді твоїм...
Обкладинка: я + MJ



Залишити відповідь