Ось вона – чорна скляна стіна, думка перетворюється на змію – звивається... ...лоскоче нерви роздвоєним язиком, там, де прообрази нуртуються, й потаємні звучать імена... ...карбонові кільця крутить Сатурн, як згори – так унизу, вібрує музика між секунд, і фібри гудуть... ...гнозис сягає туди, де квант, й безсило висить рука, невідомість то більша, що більше знань, безкінечна скляна стіна... ...змія крізь поверхню торує хід, запліднюючи пітьму...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь