Позначка: amor fati

  • Новий хрестовий похід дітей

    Новий хрестовий похід дітей

    Дітлахи сідають на бульдозери
    та екскаватори, дітлахам не потрібен
    цей мотлох дорослих, згрібають
    на полігон могильника біологічно
    небезпечних речовин провини днів,
    заляпаних кров'ю та блювотинням
    старих кентюхів, які відмовляються
    помирати, пожирають світ через
    труби і шахти, тромбом сидять поперек
    горла новій крові, гігантські кліщі,
    залізними гусеницями й 42-хкубовими
    ковшами діти розтрощують скирти
    отруйного гною, оздоблені позолотою,
    витягують із храмів клубки хробаків-
    кровопивців, розпочинаючи тривалий
    процес дезактивації ґрунтів потороченого
    поспільства, щоб нарешті можна було
    щось проростити, збудувати подобу
    дому у цьому місці, такому чудовому,
    але так болісно тимчасовому, діти
    просто не мають часу на маячню
    зашкарублого звичаю, їм потрібне
    живе тепло вже зараз, не в світлому
    завтра, і батьки, які їх любили, навчили
    їх будувати й не мати поваги до хамів,
    не вірити в диво, нарощувати й
    домінувати, у світі, де всього так болісно
    мало, плекати наявність, примножувати
    наявність, робити якомога більш багато,
    а значить, захищатись від того, хто
    об'їдає й висмоктує кістковий мозок,
    значить, сідати на екскаватори та
    бульдозери і рівняти з землею башти
    культистів голоду, щоб цього разу
    точно "ніколи знову"...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Зняти вуаль наносного,
    і потім одне лише скло
    пустоти невимовної,
    дзеркало Люцифера
    показує темряву зовні
    й самотність твого
    випадкового світла,
    відсутність основи
    і передумови, соліпсизм
    твого авторства в суміші
    з віршами інших випадків,
    якась із того шурхоту
    походить спільна нота,
    де ти початковий зустрінешся
    з собою здійсненим,
    яка між них зав'яжеться
    розмова?..

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Непостійність – свобода,
    непостійність – рана,
    кажуть, на пам'ять треба
    вузлики в'язати, то я
    затягую новоутворення
    доброякісні в префронтальній
    корі, аж віддає у скронях
    спазм й обсипає снігом,
    не вгамує жоден бог, крім
    квантового виміру і гравітації,
    на їхній розсуд залишаю
    зібрані скарби і мрії у своєму м'ясі,
    хай летять на щастя...

    Обкладинка: я + MJ

  • Володар Обрію

    Володар Обрію

    Солодка вага заліза
    пестить натруджені м'язи,
    побрязкування фурнітури –
    ніби музика вітряних дзвіночків –
    тримає пасок чорного Еросу спис,
    який містить слова чарівні для
    звільнення від сліпоти зняттям
    із чакр кістяних склепінь,
    червоні надра хробака
    здивуються небосхилу,
    коли провидіння рука проверне
    ключ у шпарині скрині,
    відкине кришку зі стигми,
    здійметься смердючий дим
    і застигне вугільним інієм
    на сухій траві...

    ...в холодному повітрі тлітимуть
    секунду літери богослужіння,
    тихенько дзвіночок десь брязкне
    вдалині...

    Обкладинка: я + MJ

  • Amor Fati

    Amor Fati

    Най мудрість Водню
    та збагаченого Урану
    вказує напрям до
    вдосконалення
    емоційної гами,
    агресивні дгарми
    накидаються батогами,
    танок перетворює шрами
    на каліграфію, ознаку
    участі твоєї в малюванні
    на тілі долі твоєї,
    марну лише тому,
    що нерозшифровану
    знавцями усталених мов,
    проте твоє кохання з нею –
    справа потаємних нот
    між рядками стандартного коду,
    десь там, у невидимих променях,
    десь там, у нечутних частотах,
    із кожним кроком згори та вгору
    вивчаєте одне одного імена
    навпомац...

    Обкладинка: я + MJ

  • Мактуб

    Мактуб

    Струменять у часі
    ймовірності, питаннями
    зав'язані у ганглії
    у скринях черепів,
    вібрують будуваннями
    й руйнуваннями, і
    закороткої тривалості
    польоту жаль болить,
    не стане гнучкості
    суглобів обійняти все,
    від виднокола відтинає
    долю, маршрут печаті
    накидає тінь – амінь!
    – оглушливо лунає дзвоном
    у нестерпній легкості
    склепінь...
  • Львівська соната

    Львівська соната

    Довкола Бандери ганяють діти,
    в повітрі ладан і коняччин послід,
    у серці відроджується надія,
    і ятрить серце, і душать сльози,
    було би просто, та надто складно
    із перемогою в'ється зрада,
    іти далеко, йти ще довго, бозна-
    куди заведе дорога, на очі хіба
    натягнеш пов'язку, в руку – костур,
    потроху в мряку підеш до Сонця:
    "Дивися, Тату, квіток так много,
    квіток – багато! Я хочу горку!
    Давай гарати!" – найвища правда,
    достойна храму, бери і тішся,
    бери задарма, для неї сили, для
    неї в'язи, вона вгамує, вона
    розрадить, вона розставить
    нас по полицях, дивись і вчися,
    дивись і вчися! – аби не марно...
  • Odium

    Odium

    О Доле, моя нелюбове!
    Як миритися нам із тобою
    в одному човні, ув обіймах,
    наповнених болем, із боронами
    на чолі й сивиною у склі води,
    залегкою душа впала на терези,
    заблукала серед героїв, що
    за обрій пливуть уві сні...
    О Доле, моя нелюбове!
    Як так сталось, що ми на війні?
    На щоках так багато солі,
    немов ти підмінив "Артемсіль",
    на щоках так багато історій,
    прочитали б уста чиїсь,
    завтра зяє над нами безоднею,
    журавлі їй співають пісню...

    Обкладинка: Unsplash