Позначка: астралтехбуд

  • АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    Відбудова в умовах
    постійного нападу,
    ворог спамить юнітів
    безперервно, наді мною
    мерехтить іконка гайкового
    ключа монотонно, боти
    ремонтні кружляють
    бджолами довкола голови,
    пошкоджений вулик завис
    над безоднею, прикритий
    керованою сліпотою від
    спалахів немилосердного
    світла, яке штурмує твої стіни,
    і з'являються тріщини значно
    глибше, ніж хотів би, зашивають
    розколи ранковими променями
    бджоли-авторемонтники,
    з піску всього обсипаного
    будівельники замішують розчин
    для форми під нові цеглини,
    адаптивність зосереджено
    на диханні, гудінні турбіни
    у режимі понижених обертів,
    поволі-поволі, поступовими
    зусиллями переміщуєш ноги,
    одна за одною, одна за одною,
    світ ловить нас, але ще не впіймав,
    тому є привід сподіватися...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД VI. Віталургія

    АСТРАЛТЕХБУД VI. Віталургія

    На ґанку, сповитому трояндами
    та виноградом, дивишся своє потріпане обійстя,
    заплющуєш очі, глибоко дуже вдихаєш, і...

    ...здіймаються до неба
    блискучі вежі й труби червоно-білі,
    конвеєри тривають сотні тисяч кілометрів,
    речовина нуртується, яріє в лабіринті,
    сонячний подих конденсується
    в злитки надій: загиблі знаходять
    нове життя в руді, треба видобути
    й запустити процес, у приборканому
    вогні руда кипить і світиться,
    танцює, шаленіє, бешкетує, любиться,
    трансформується в джерела надхнень,
    відлита з ковшів у виливниці,
    цикл виробництва зав'язаний на планету, 
    це значить жодна речовина не змарнована
    в цьому комплексі, що навіть відходи
    тут є продуктами, обов'язковим елементом,
    і все недаремно, все недаремно,
    все на службі мрії...

    Обкладинка: я + ChatGPT

    Sickening Horror on Bandcamp

  • ЖК-вальс

    ЖК-вальс

    Їздили панельки містом
    по залізничних коліях,
    коли проклали полотно?
    Коли поставили будинки
    на платформи? Хто?
    Згадати важко, знаю
    точно тільки, що
    відбулося колись давно,
    коли недолюдкам кортіло
    воювати, те зробили, щоб
    могли будинки ухилятись
    від залізних опадів, відходити
    із траєкторій руйнівних
    у танці житлового айкідо,
    гнучке планування районів, 
    під'єднання до водо- й тепломережі
    гнучкими поліетиленовими
    трубами, а також із запасом 
    кабелю для маневру, потужні
    й незламні платформи для рухомої
    нерухомості, і вишивка сталевими
    нитками уздовж майданчиків дитячих...
    з тих пір минуло часу чимало, та
    залишається традиція –
    раз на рік будинками вальсувати,
    ковзати з приємним низьким
    гудінням по плетиву металевому,
    пам'ятати, як це кружляння
    утілювало саму змогу продовжити
    дихати, коли комусь так хотілося,
    аби припинили дихати...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • АСТРАЛТЕХБУД V

    АСТРАЛТЕХБУД V

    Тобі потрібна сила, 
    щоб розбити брилу, 
    але й аби здійняти брилу
    теж потрібна, час твого життя
    присвячений адаптації
    до гравітації, постійно
    змінної, адже мігрують
    маси, зсуваються точки
    докладання зусилля,
    твої м'язи скорочуються,
    вібрація поширюється
    від опори до опорно-
    рухового механізму,
    на практиці вивчаєш
    теорію опору матеріалів,
    крізь руки і ноги тривають
    вектори, міг би розкидати,
    спопелити, але за століття
    зросла цікавість завершити
    прадавній проект однієї вежі,
    поставити себе у центр
    армілярної сфери і збалансувати
    кільця, пустити промінь крізь
    верхів'я, і відчути – ось воно,
    ось воно...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    Сонце – необов'язкове,
    небо – необов'язкове,
    море – необов'язкове,
    і земля – необов'язкова,
    і ти – необов'язковий,
    (як і все живе довкола),
    бо в світі цьому, 
    необов'язковому,
    немає нічого готового,
    твоя персона – зображення
    на екрані, намальоване
    промінням сліпоглухонімого
    катода, мовби хоче бачити
    себе катод, тягнеться
    псевдоподіями, повторює
    рельєф оточення, викривляються
    риси обличчя, інтерфейсу
    невмілий етюд, не розкажуть
    нічого скелі, не підкаже шляху
    каміння, не наситить вугілля
    серце, не втамує жаги пісок,
    але все ж ми є їхні діти,
    бо ці дивні удари зсередини
    в часі тягнуть своє коріння
    в той же вир бунтівних часток,
    отже марне це мерехтіння
    вздовж нерівностей мовчазних,
    можливо, має певний сенс? —
    ці гукання в темній глибині
    справді можуть бути голоси? —
    вони ставлять питання,
    і питання звучить, як мрія,
    у холодному вільному світі
    перебирає анод відлуння
    відповідей, у прагненні
    сконструювати музику...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    Десантування з мами в буревій
    на будівництво хмарочоса на піску,
    шнурки на чоботах міцніше затягни,
    бо доведеться толочити бруд,
    не покриває небезпеки договір,
    бюро архітектурне знищила гроза,
    лишилося трохи малюнків 
    на обвуглених уривках й годі,
    залишилися: кувалда, невідома матір
    й дещо нездоровий глузд,
    і забирає так багато часу й сил
    навчитись поратися зі спорягою,
    налаштувати клямри й ремінці,
    в камінні видлубати отвори під анкери,
    в камінні видовбати спальне місце,
    бо не присісти за відсутності рівнин,
    і заливає раз за разом котлован,
    і кришить блискавками бетоніт,
    і збожеволілі вітри згинають арматуру,
    час конденсується у ртуть,
    піди спини його сріблястий біг,
    вкладаєш душу в дизельний мотор,
    по вінця ароматну рідину,
    у небо стріли струменять
    і пнуться троси, тьохкають,
    здіймають тягарі майбутнього,
    спинають палі завтрашніх радінь
    до сонця десь поміж свинцевих хмар,
    спів наших в'язів переходить у метал,
    в камінні рукотворному автограф
    наших жил, у точці, де вирівнюється
    сила й матеріал, твориться ніжність,
    лагідна, мов нуль, у зливі темній
    світять наші усмішки, й сузір'ями
    краплини мерехтять, бо ми
    не просто соваємо брили,
    ми будуєм храм у серці семисот
    стихій, хранитиметься в залах
    звук серцебиття всіх наших
    поколінь, баланс рутин, ривки
    увись, примарна в'язь учинків
    і звитяг, ми винайшли в процесі
    сенс, ми винайшли у божевіллі дім,
    передає бригада естафету зміни,
    пора на вихід, насуваю каску...

    Обкладинка: я + ChatGPT