АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

Десантування з мами в буревій
на будівництво хмарочоса на піску,
шнурки на чоботах міцніше затягни,
бо доведеться толочити бруд,
не покриває небезпеки договір,
бюро архітектурне знищила гроза,
лишилося трохи малюнків 
на обвуглених уривках й годі,
залишилися: кувалда, невідома матір
й дещо нездоровий глузд,
і забирає так багато часу й сил
навчитись поратися зі спорягою,
налаштувати клямри й ремінці,
в камінні видлубати отвори під анкери,
в камінні видовбати спальне місце,
бо не присісти за відсутності рівнин,
і заливає раз за разом котлован,
і кришить блискавками бетоніт,
і збожеволілі вітри згинають арматуру,
час конденсується у ртуть,
піди спини його сріблястий біг,
вкладаєш душу в дизельний мотор,
по вінця ароматну рідину,
у небо стріли струменять
і пнуться троси, тьохкають,
здіймають тягарі майбутнього,
спинають палі завтрашніх радінь
до сонця десь поміж свинцевих хмар,
спів наших в'язів переходить у метал,
в камінні рукотворному автограф
наших жил, у точці, де вирівнюється
сила й матеріал, твориться ніжність,
лагідна, мов нуль, у зливі темній
світять наші усмішки, й сузір'ями
краплини мерехтять, бо ми
не просто соваємо брили,
ми будуєм храм у серці семисот
стихій, хранитиметься в залах
звук серцебиття всіх наших
поколінь, баланс рутин, ривки
увись, примарна в'язь учинків
і звитяг, ми винайшли в процесі
сенс, ми винайшли у божевіллі дім,
передає бригада естафету зміни,
пора на вихід, насуваю каску...