Позначка: біологія

  • Sic Vitae Regnum Propagatur

    Sic Vitae Regnum Propagatur

    Жодного свідка цьому процесу:
    кілька десятків тисяч років тому
    над безмежжям трав'янистих рівнин
    в аномальній зоні взаємодії
    левітували кам'яні куби різного розміру,
    зібралися докупи в башту зростом до неба
    і трохи вище, й залишилися – перебувати,
    ніхто не знає, для чого, не відає ніхто – навіщо,
    якась незнайома мова в мереживі кристалічному,
    птахи звили гнізда на блоках, гризуни оселились
    у порожнинах, іноді заходять під нависи олені
    сховатись від дощів, і міркує втомлений
    планетолог, як усе живе і неживе громадиться
    одне на одному, мов на шкірі споруди віруса
    папіломи, чи баракулі на китах, чи мох на деревах,
    або мов дитинча, що на голову лізе родителям,
    набрякає прагнення бути гронами клітин
    у продовження кипіння водневої маси,
    синтезу речовин у пухлинах, із яких
    видираються божественні машини
    в перманентному стані апґрейду
    згідно з вимогами часу, агресивні,
    несповідні, до неба пнуться кулями
    й кубами, самі собі причини,
    самі собі напрямок...

    Обкладинка: я + MJ

  • Зеніти

    Зеніти

    Збільшити товщину біосфери,
    як угору, так і вниз, напнути
    м'язи усмішки для пострілу з
    тугого луку графіком зростання
    y = x2k+1, мінус-нуль-плюс,
    і далі – шляхами тензорів, щоб
    тремтіли живі кульки,
    огортаючи поля присутністю,
    надзвичайно потрібно – більше,
    треба збільшувати ймовірність
    гарних маршрутів, коли не жаль,
    коли не лячно помилитись,
    коли примножує – ділитись,
    коли все – гра, і можна 
    в разі чого знов – зеніти
    повторити на нових витках...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Слова – гра тиші,
    огранка мовчання,
    значно більше
    ховається між віршів,
    звідти нічними птахами
    самі лише зойки та гуки,
    прадавні хащі ховають
    дива дивовижні у сутінках,
    слова прокладають стежки
    кажанячими співами,
    вино ночі ковтає й п'яніє,
    танцюючи, тіло...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Загнана у найтемніший кут
    підвалу величезної споруди,
    людина вступає в симбіоз
    із місцевою грибницею,
    до її жаги жити доєднується
    ефективність роботи міцелію,
    разом вони можуть більше,
    і коли світло ліхтариків
    розсуне тягучу темряву
    цього храму насильства,
    там буде значно більше, ніж
    тіло, скорчене біля стіни...

    Обкладинка: я + MJ

  • Пагінство

    Пагінство

    І.
    Згорає збіжжя золоте,
    згорає в купи звалений
    непотріб, четвертий вимір
    все пресує в антрацит,
    а з кращого – каміння
    витисне коштовне, добрий
    цвіт лягає пасмами на щит,
    і все заради видива
    пото́йбіч сьогодення,
    все згорить, залишиться
    лише до біса агресивна
    мрія, вперта, як надія,
    вірою полита, формація
    кристалічна, опора
    майбутнім пагонам,
    це видиво едему
    у глибині очей болить
    тому, чиї груди простерті 
    назустріч негоді...

    ІІ.
    Поблагослови,
    о Мати хробаків!
    зростити й вигодувати
    зерня́, посадовити в 
    соковитий твій живіт,
    нехай здійме́ться у
    білоблакить зі
    сліпоти роз'ятрених
    карбогідратів
    єванге́лія зелена,
    наполеглива, гнучка,
    жагою демонів плекана
    пісня розточе́ння світла,
    із нагромаджень зла
    сформована весна,
    пророчиця пришестя
    ситості й примноження
    без каяття, зухвалий змах
    до зоряних суцвіть,
    досі небачена на тлі
    тисячоліть блаженна
    наша Панна...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Квітко, яка ламає бетон,
    дивовижна, навчайся,
    будь ласка, народжувати
    насінини у своїй короні,
    коли бетон буде зламано,
    адже справжній обрій
    розкривається саме тоді.

    Обкладинка: я + MJ

  • Червона калина

    Червона калина

    У центрі світу – червона калина,
    довкола неї водить хоровод народ
    героїв і неборак, атакований вірусним
    енцефалітом з царства твані,
    практикує тактики агресивного виживання
    в стилі хижих птахів та тихоходок,
    яким, як відомо, багато негативних
    впливів по боку, хто з них успішніше
    й швидше упорається з хворобою,
    допоки ще імунна система робить,
    не суттєво, природа доволі несправедлива
    до питання краси, перш за все – ефективність
    у питаннях народження та пожирання,
    вісцеральної бази гармонії, головне, що
    в пам'яті клітинних ядер залишатиметься
    гіпнотичний танець довкола тендітного
    дерева, у яке стільки століть втирали душі
    попередні шари сучасного ґрунту,
    з дотику до тієї магії з усіх личинок
    сьогоднішніх випурхнуть метелики згодом,
    зігріті обіймами вологої пітьми упертого коріння...

    Обкладинка: я + MJ

  • Lucifugum

    Lucifugum

    Мозок назовні –
    не надто практичне
    рішення для виживання,
    та вперто еволюція
    витягує нерви з-під шкіри,
    робить чутливими,
    з біса чутливими,
    світобачення всесвіт
    малює пеклом, важко
    стає все це витримати,
    будувати добро над злом,
    шрамувати себе, аби завершити
    вавилонський проект на хибкому
    ґрунті ентропії, закладати фундаментом
    череп до черепа, щоб колись
    було затишно й тепло
    речовині живій на планеті
    поруч з такими кривими
    подобами богів, як ми...

    Обкладинка: я + MJ

  • Viscerium II

    Viscerium II

    Виворіт раю рясніє вузликами
    Макіавеллі, благі та нечисті
    наміри тчуть іржаві савани
    всередині стін, бо 
    з коріння одного
    елементарного правила,
    що глибоко у чорноті –
    "нарощуй і домінуй" –
    гонять у висоту
    взаємно знавіснілі
    два пагони: кліщ і титан,
    антагонія миршавого живота
    і білого мармуру, здатність
    сягати й здатність смоктати
    досягнуте, я бачив, як ноги
    добра спираються на зло
    розчавлене, між ними відмінність
    математично смішна, 
    але такі несхожі результати
    у рівнянь, шлях один прямує
    до сп'яніння вітрами, другий – 
    до голодної кривавої ями,
    і любові дар пізнає не всякий,
    і до неї приставлені риштування,
    бо вона така крихка – ховається
    у черепі між серцем і кишками,
    невіддільна від того багна,
    з якого зліплені ми з вами,
    ледве сягає сяйва в зеніті храму,
    лущиться весь час шматками,
    тимчасова між почварами,
    нарощуй плоть на її поставу,
    домінуючи над червоною масою,
    що тягнеться до її плаття
    вкусити чи поцілувати...

    ...мрій про те, як згодом
    останній диявол розбудить
    померлого бога, й укаже на неї:
    "Поглянь! Поглянь!"

    Обкладинка: я + MJ

  • Буремна тканина ІІІ

    Буремна тканина ІІІ

    За краєм слів звук і колір складають сенс,
    білий запах акацій,
    оздоблений медово-фіолетовим кантом,
    п'янить: я бачу хвилі прозорі в повітрі,
    вони торкаються кінчиків нервів
    і перетворюються на ноти – глибокі
    й теплі, важкі і млосні, так пахне надія,
    віра, любов, так пахне храм тотального
    безглуздя під куполом тотального нічев'я,
    так грає музи́ка на дудочці із солов'ями
    разо́м, забавляючи кохану й се́бе...

    Обкладинка: я + MJ

  • Бурмена тканина ІІ

    Бурмена тканина ІІ

    За краєм слова мова зіслизає у хребет
    уздовж барабанних перетинок,
    з белькотінням перетворюється на дотик
    до берега, коли час і відстань подолано,
    омріяні обійми зімкнуто, омріяне завтра
    стало сьогодні, на сон схоже, бо, може,
    зрештою, пункт призначення там, де сон,
    за краєм слова, де галуззя нейронів
    розчахнуте зі спинного мозку в космос
    і сАме ядро Землі, в цьому дереві вібрує
    доторк – безпосередня механічна взаємодія,
    наступна ітерація мови, коли відчуваєш
    дещо більше, ніж просто ти...

    Обкладинка: я + MJ

  • Буремна тканина

    Буремна тканина

    Нервова тканина
    наповзає на порожнечу,
    кублиться під тиском
    великого вибуху – ганглієм,
    наче билом, готовим ударити
    в дзвін просвітлення,
    металом розтечеться
    молитва, зрезонує із серцевим
    ритмом, розкриє потаємні
    глибини, де згорнувся сенс 
    в інфрачервоному спектрі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Viscerium

    Viscerium

    Вісцеральна облуда
    духа, настояного в трясовинні,
    краде світовий вогонь,
    аби підпалити покручену парость
    хордових й обернути на смолу,
    якою вона тамуватиме голод,
    бо їй хочеться жити, і ця
    війна – на виживання, війна на
    клітинному рівні, тотальне взаємне
    заперечення недосконалого організму
    й жаху відкинутої ним тіні, 
    безкінечного народження смерті
    з вирви брунатного задоволення, 
    що проростає пухлинами у храмі
    соми, соки жлуктити хотіла б вічно,
    заплутаний мацаками хтоні, гуманоїд
    хворий тягне це дишло, таврований
    злиднями, хоче порвати кільце неволі,
    стати пряміше, до неба ближче,
    вдихнути глибше, та в роті все одно
    присмак крові, єдиний аркуш
    заплямований помилковими рішеннями,
    видиратися з багна значно довше, аніж
    розраховували, значно складніше...
    ...лежить, утомлений, виснажений,
    перебирає проте колінами й пальцями
    долі секунди, відсутністю вибору втішений,
    навіть якщо почате не буде закінчено,
    з його тканини в болотну лабораторію
    вийде штам нової історії, що порушить
    руйнівний статус кво паразитократичний,
    недосконалий організм запихує в рота
    хтоні стратегічну бомбу з вірусом любові...
  • Некрономія ІІ

    Некрономія ІІ

    Бачив світло в очах паразитів,
таке мертве ззовні, тепле зсередини,
в житті кожної тварі бога порівну —
хоч змагаються насмерть форми —
бо кожна гидота теж зоряний попіл,
і попіл кублиться, утворює колір,
нагромаджується в силуети,
в'ється рядками історій, як заковтують
одне одного в ритуалі плоті, й кожній
частці завданого болю є частка ненависті,
ланцюгом руйнації прокладається
шлях любові, у війні винаходиться мир,
дихають хробаки уві сні, задоволені,
здіймаються левіафани над морем
брудним, щоб відчути себе живими,
благословенна котиться планетою
сваволя під прапорами світлих мрій —
де з тобою ми опинимося в ході злої гри? —
загибель спіткає чудовиськ, 
загибель спіткає достойників,
слід, що лишиться в космосі з то́го,
такий жахливо незначний,
але втім...

    Обкладинка: я + MJ