Позначка: доля

  • Amor Fati

    Amor Fati

    Най мудрість Водню
    та збагаченого Урану
    вказує напрям до
    вдосконалення
    емоційної гами,
    агресивні дгарми
    накидаються батогами,
    танок перетворює шрами
    на каліграфію, ознаку
    участі твоєї в малюванні
    на тілі долі твоєї,
    марну лише тому,
    що нерозшифровану
    знавцями усталених мов,
    проте твоє кохання з нею –
    справа потаємних нот
    між рядками стандартного коду,
    десь там, у невидимих променях,
    десь там, у нечутних частотах,
    із кожним кроком згори та вгору
    вивчаєте одне одного імена
    навпомац...

    Обкладинка: я + MJ

  • Перспектива

    Перспектива

    Вас тут нема, ви – там,
голограма в кінці тунелю,
спроектована з мого
третього ока, повзу до вас
безводною пустелею
під виєм кодла мороку
над головою, у спалахах
повітряної боротьби поставив
катетер системи переливання
поту в ударні засоби, сподіваюся,
вдасться цей полин прожувати,
ще чимало на що сподіваюся,
трясця їхнім матерям усім,
не знаю... не знаю... не знаю... 
кінцівками перебираю
лишень у напрямку своєї
голограми, до ікони 
двох радісних усмішок...

    Обкладинка: я + MJ

  • День прапора

    День прапора

    Прапор вічно далекий
такий майорить аж на лінії
обрію маревом двокольоровим,
міраж, мотивація вічно йти
чи повзти, чи лежати у напрямку,
озивається волею, долею, болем,
зі смаком надії ілюзіями, приводом
стати героєм, приводом для роботи,
приводом озиратися, коли викине
вітром за борт у сиротливе тепле море,
де не так багато залишається свого,
шлях до стягу - коловорот посівних,
коловорот городів і трикутних на них
людей, гарних і не надто, добрих і не дуже,
дужих духом і таких собі, звичайних,
розлетяться всі, рано чи пізно, тіла
пелюстками та попелом, а пагони
залишаться, пагони - поручні душам
триматися, щоб не покинути вирій,
де б не тріпало їх течіями атмосферними,
прапори майорять серед оплесків
інших полотен з інших ландшафтів,
під Сонцем одним...

    Обкладинка: я + Midjourney

  • Медитація

    Медитація

    Порожнина храму
повна шепоту –
шурхочуть руки
вздовж стіни,
шукають палімпсести
істини в кривому
самородному люстрі,
вкоріненому в тілі бога –
одвічної німої чорноти,
густа пітьма нуртується
в утробі, блукає промінь,
не відóмий, куди‘ йти‘
під тиском наміру
мозаїка складається
потроху, формується
вогненне коло, в центрі –
ти, з реальності зникають
слова шви, розмову тягне
горло в унісон із гладдю
пустоти... у порожнині
храму вже давно нема
нікого, лиш попелові брижі
кам'яною підлогою...
  • Мактуб

    Мактуб

    Струменять у часі
    ймовірності, питаннями
    зав'язані у ганглії
    у скринях черепів,
    вібрують будуваннями
    й руйнуваннями, і
    закороткої тривалості
    польоту жаль болить,
    не стане гнучкості
    суглобів обійняти все,
    від виднокола відтинає
    долю, маршрут печаті
    накидає тінь – амінь!
    – оглушливо лунає дзвоном
    у нестерпній легкості
    склепінь...
  • Odium

    Odium

    О Доле, моя нелюбове!
    Як миритися нам із тобою
    в одному човні, ув обіймах,
    наповнених болем, із боронами
    на чолі й сивиною у склі води,
    залегкою душа впала на терези,
    заблукала серед героїв, що
    за обрій пливуть уві сні...
    О Доле, моя нелюбове!
    Як так сталось, що ми на війні?
    На щоках так багато солі,
    немов ти підмінив "Артемсіль",
    на щоках так багато історій,
    прочитали б уста чиїсь,
    завтра зяє над нами безоднею,
    журавлі їй співають пісню...

    Обкладинка: Unsplash