Прапор вічно далекий такий майорить аж на лінії обрію маревом двокольоровим, міраж, мотивація вічно йти чи повзти, чи лежати у напрямку, озивається волею, долею, болем, зі смаком надії ілюзіями, приводом стати героєм, приводом для роботи, приводом озиратися, коли викине вітром за борт у сиротливе тепле море, де не так багато залишається свого, шлях до стягу - коловорот посівних, коловорот городів і трикутних на них людей, гарних і не надто, добрих і не дуже, дужих духом і таких собі, звичайних, розлетяться всі, рано чи пізно, тіла пелюстками та попелом, а пагони залишаться, пагони - поручні душам триматися, щоб не покинути вирій, де б не тріпало їх течіями атмосферними, прапори майорять серед оплесків інших полотен з інших ландшафтів, під Сонцем одним...
Обкладинка: я + Midjourney
Залишити відповідь