Позначка: наукова фантастика

  • ЖК-вальс

    ЖК-вальс

    Їздили панельки містом
    по залізничних коліях,
    коли проклали полотно?
    Коли поставили будинки
    на платформи? Хто?
    Згадати важко, знаю
    точно тільки, що
    відбулося колись давно,
    коли недолюдкам кортіло
    воювати, те зробили, щоб
    могли будинки ухилятись
    від залізних опадів, відходити
    із траєкторій руйнівних
    у танці житлового айкідо,
    гнучке планування районів,
    під'єднання до водо- й тепломережі
    гнучкими поліетиленовими
    трубами, а також із запасом
    кабелю для маневру, потужні
    й незламні платформи для рухомої
    нерухомості, і вишивка сталевими
    нитками уздовж майданчиків дитячих...
    з тих пір минуло часу чимало, та
    залишається традиція –
    раз на рік будинками вальсувати,
    ковзати з приємним низьким
    гудінням по плетиву металевому,
    пам'ятати, як це кружляння
    утілювало саму змогу продовжити
    дихати, коли комусь так хотілося,
    аби припинили дихати...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • […]

    […]

    Якісь люди стукали в двері,
    ставили дивні питання,
    я спілкувався з сусідами,
    і ніхто з нас не запам'ятав
    навіть теми розмови,
    і як вони виглядали,
    якого кольору був їхній одяг,
    якою зверталися мовою,
    коли прийшли, о котрій пішли,
    залишилося занепокоєння,
    хтось викликАв поліцію,
    але ніц не міг пояснити,
    на справдешність візитів
    указувала лиш тотожність
    свідчень опитаних,
    усіх до одного...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    Десантування з мами в буревій
    на будівництво хмарочоса на піску,
    шнурки на чоботах міцніше затягни,
    бо доведеться толочити бруд,
    не покриває небезпеки договір,
    бюро архітектурне знищила гроза,
    лишилося трохи малюнків
    на обвуглених уривках й годі,
    залишилися: кувалда, невідома матір
    й дещо нездоровий глузд,
    і забирає так багато часу й сил
    навчитись поратися зі спорягою,
    налаштувати клямри й ремінці,
    в камінні видлубати отвори під анкери,
    в камінні видовбати спальне місце,
    бо не присісти за відсутності рівнин,
    і заливає раз за разом котлован,
    і кришить блискавками бетоніт,
    і збожеволілі вітри згинають арматуру,
    час конденсується у ртуть,
    піди спини його сріблястий біг,
    вкладаєш душу в дизельний мотор,
    по вінця ароматну рідину,
    у небо стріли струменять
    і пнуться троси, тьохкають,
    здіймають тягарі майбутнього,
    спинають палі завтрашніх радінь
    до сонця десь поміж свинцевих хмар,
    спів наших в'язів переходить у метал,
    в камінні рукотворному автограф
    наших жил, у точці, де вирівнюється
    сила й матеріал, твориться ніжність,
    лагідна, мов нуль, у зливі темній
    світять наші усмішки, й сузір'ями
    краплини мерехтять, бо ми
    не просто соваємо брили,
    ми будуєм храм у серці семисот
    стихій, хранитиметься в залах
    звук серцебиття всіх наших
    поколінь, баланс рутин, ривки
    увись, примарна в'язь учинків
    і звитяг, ми винайшли в процесі
    сенс, ми винайшли у божевіллі дім,
    передає бригада естафету зміни,
    пора на вихід, насуваю каску...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • Хрономаглев

    Хрономаглев

    Кожну сльозу нанизати
    в намисто десятиріч,
    пряму спіраллю напетляти
    на серцевину монорейки,
    забезпечити рух маглевів
    п'ятою колією,
    через четвертий ґейт,
    поїдемо у місто біля моря
    провідати любимих
    перед дощем...

    Обкладинка: я + MJ

  • МЕТАТЕМПОРАЛІЯ ІІ

    МЕТАТЕМПОРАЛІЯ ІІ

    Дотягнутися до миті,
    коли все пішло не так,
    надати потрібні інструкції,
    хоч і не побачиш результат,
    але хіба не варте того
    знання, що колись воно
    стане краще, можливо
    й за мільярди років,
    після настання наступної фази
    існування у цій безначальній
    спіралі, де стаємося ти і я...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Зорельоти покидають сторінки
    у напрямку незвіданих майбутніх,
    історії намотують круги прочитань
    знов і знову, жменями надій блищать
    в абстракціях заплаканого зору,
    щем такий зсудомила зникомість,
    що хоч кричи, але натомість на губах
    кривий болючий усміх, услід красі
    розправленій долоня з берегів,
    де залишається один колишній
    ваш супутник, із побажанням
    чарівни́х шляхів...

    Обкладинка: я + MJ

  • NASA SPACE OPS.

    NASA SPACE OPS.

    NASA-копи викликають NASA-SWAT,
    коли космічні аномалії на підступі,
    вивчай математику, вивчай опірмат,
    вивчай астрофізику й квантову механіку,
    асемблюй зінженерований апарат,
    продукуй на світ deus ex machina,
    керуй розкладом долі, рахуючи карти,
    якщо боги грають у кості, дістанем
    балістичні гармати з бункера біля хати,
    перемагає той, хто знає гравітацію
    і склав іспити з астронавтики, аномалії –
    завдання для вчених армад, які винайдуть
    болт із лівою різьбою для хитрої гайки.

    Обкладинка: я + MJ

  • Окрай радару

    Окрай радару

    Блукаючи в морі частот,
    у шипінні бентежному хвиль,
    вздовж за компасом тюнера можна
    відшукати таємний пульс,
    він розлитий у просторі
    поза межами сприйняття,
    його зможуть почути лише
    найчутливіші із антен,
    звідки ллється він і куди?
    Чи несе якесь послання?
    Може, це величезного серця
    долітає потужний стук?
    Механічне воно чи живе?
    Чи різниця тут має сенс?
    Просто ритм – бум... бум...
    через мушлю в кістковий купол,
    може, це саме те, що є? –
    На краю будь-яких думок
    бере музика в руки кермо
    й світ за очі танцює дух?..

    Обкладинка: я + MJ

  • Реквієм за Мегаструктурою

    Реквієм за Мегаструктурою

    Не кожному випадає побачити
    колапс сфери Дайсона довкола
    зорі, що вмирає – з кайданів тіні
    виривається яскравий позіх –
    атлант розправляє плечі й побудовані
    на них палаци ущент розносить,
    порожні споруди заповнює полум'я,
    руйнуються естакади, провалюються
    поверхи, мільярди квадратних метрів
    нашого минулого тонуть у білому морі,
    з якого пили ми так жадібно й довго,
    й не змогли його випити, два бога –
    Гелій і Водень – сміючись, кавалькадою
    пробігають повз усе створене, захоплюючи
    з собою в майбутнє, з яким нам не по дорозі,
    ми визираємо з наших ковчегів, евакуйовані,
    врятовані від колосального просвітлення
    відстанню космосу, цятки мікрогравітації,
    що забрали в нейтрино час й намотали на
    синапси, що тепер несуть на собі засмагу –
    відбиток нестерпного блиску, гідного
    поховання мегаструктури, виниклої з надр
    генію й надрами зорі своєї поглинутої,
    пускаємо солоні краплини пливти у невагомості,
    зародки мрій нового покоління...

    Обкладинка: я + MJ + PS