Вони забрали дітей з наших рук, рев потворний з боліт спонукав підійматися, йти у морозний туман, не мало значення, чи ти батько, чи мати, про́клятий час настав, удруге настав, услід нашим зграям дивляться обмежено придатні й непридатні, збирають по краплині краплини, поки незалізні люди вкладають цеглину за цеглиною у стіни палацу свободи, зашиваючи їх іменами, розписуючи склепіння любов'ю, яку ми нездатні збагнути, лише уявити — до плакатів з великими фото біжать відібрані у них діти — і подеколи навіть не хочеться згадувати про вагу тягаря днів прийдешніх, непридатні й придатні обмежено, тимчасово переміщені й депортовані — повзуть у майбутнє кротами вслід за сліпучими іскрами, тримаючись за сподівання, одягнуте в піксель...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2023/10/xsimko_a_photo_of_a_man_and_a_woman_wearing_pixel_camo_exoskele_13f176a8-8001-4f16-b273-78514db8c00e.png)

