[…]

Вони забрали дітей
з наших рук, рев потворний
з боліт спонукав підійматися,
йти у морозний туман,
не мало значення, чи
ти батько, чи мати,
про́клятий час настав,
удруге настав, услід
нашим зграям дивляться
обмежено придатні
й непридатні, збирають
по краплині краплини, поки
незалізні люди вкладають
цеглину за цеглиною
у стіни палацу свободи,
зашиваючи їх іменами,
розписуючи склепіння
любов'ю, яку ми нездатні
збагнути, лише уявити —
до плакатів з великими
фото біжать відібрані
у них діти — і подеколи
навіть не хочеться згадувати
про вагу тягаря днів прийдешніх,
непридатні й придатні обмежено,
тимчасово переміщені й депортовані —
повзуть у майбутнє кротами
вслід за сліпучими іскрами,
тримаючись за сподівання,
одягнуте в піксель...

Обкладинка: я + MJ