Вокзал

Вокзал – розчахнуте вікно,
з нього протяг тягне з фронтів,
тривожить тили, підхоплює
декого листям й уносить у
горнило обрію, щоб зробити
щось надзвичайно міцне з них,
але так часто повертає холодним
терпким чаєм, що застигає в
соляну скрижаль і тоне у
шумовинні вздовж берегів я
того, хто вертається із
засмагою пекла на щоках,
продублених мареннями степів,
хто проковтнув отруту полинову
і пережив лихоманку свинця...
...вокзал – розчахнуте питання
небуття й буття, гримить історіями,
мерехтить пікселями на ескалаторах, її
і так важливо, що в натруджених
руках знов кавалки гіркавого тепла
зігрівають серцебиття у затяжних
дощах, й непевно та сором'язливо
парость розгортається на згарищах,
поміж сомнамбул у рутинних снах...

Обкладинка: Unsplash