Позначка: Україна

  • Лінія дотику//Linia styczności

    Лінія дотику//Linia styczności

    Не колупаймо рани
    в завзятті ілюзорного "self care",
    тканина тонка то єдина
    гребля для кровопролиття,
    ми наклали благенькі шви,
    і вони вже тріщать, бо постійно
    тіло ятрять охочі смоктати наш сік,
    ти не вір у ці крики з трибун,
    зосередьмося на тягарі,
    який треба нам підійняти,
    щоб позбутися давніх мук,
    аби збудувати дім, і почути
    вже перегук наших співів
    поміж верховин...
    Nie rozdrapujmy ran
    w ferworze iluzorycznego „self care”,
    cienka tkanka to jedyna
    tama dla rozlewu krwi,
    nałożyliśmy słabe szwy,
    a one już pękają, bo nieustannie
    ciało dręczą ci, którzy pragną wyssać z nas soki,
    nie wierz w te okrzyki z trybun,
    skupmy się na ciężarze,
    który musimy my podnieść,
    żeby uwolnić się od dawnych cierpeń,
    aby zbudować dom i usłyszeć
    już odzew naszych pieśni
    między szczytami...

    Обкладинка: я + MJ

  • [UA]topia II

    [UA]topia II

    Гонг лунає у храмі підвалин,
    задля висоти така гігантська сила
    опанована, не страшно більше
    ступати за край утроби, танцюють
    боги в цьому просторі грому,
    і ти з ними разом злітаєш і пурхаєш,
    зблиск метелика через підкинутий погляд...

    Обкладинка: я + MJ

  • [UA]topia

    [UA]topia

    Вишило променем поле кислотне,
    вишили голкою поле лляне,
    виший і тіло зі скла та бетону,
    сповите в базальтову ковдру,
    із тою ж любов'ю, і поверхи
    до піднебесся глибокого,
    і 10к речей безмежжя 
    зберуться у терпкий ковток
    шипшинового морсу
    перед панорамним
    вікном на утопію...

    Обкладинка: я + MJ

  • Червона калина

    Червона калина

    У центрі світу – червона калина,
    довкола неї водить хоровод народ
    героїв і неборак, атакований вірусним
    енцефалітом з царства твані,
    практикує тактики агресивного виживання
    в стилі хижих птахів та тихоходок,
    яким, як відомо, багато негативних
    впливів по боку, хто з них успішніше
    й швидше упорається з хворобою,
    допоки ще імунна система робить,
    не суттєво, природа доволі несправедлива
    до питання краси, перш за все – ефективність
    у питаннях народження та пожирання,
    вісцеральної бази гармонії, головне, що
    в пам'яті клітинних ядер залишатиметься
    гіпнотичний танець довкола тендітного
    дерева, у яке стільки століть втирали душі
    попередні шари сучасного ґрунту,
    з дотику до тієї магії з усіх личинок
    сьогоднішніх випурхнуть метелики згодом,
    зігріті обіймами вологої пітьми упертого коріння...

    Обкладинка: я + MJ

  • Ланцюги

    Ланцюги

    Фішка ланцюгів –
що більше підіймаєш –
більшає вага, бо ще і ще
ланців здіймається угору,
допоки під тобою не починають
тріскатись опори, з темнОти
віків одна за одною
витягаються на світло
відтяті наші голови в'язанками
списків, і здається, що вольним
не видно ніц по той бік колючого
дроту, ним заражено храм свободи,
на ідеал моляться обличчям додолу,
і тільки той, хто зможе витягнути
ланцюги, побачить дорогу вгору,
до непізнаних досі степів, боги,
які ж то потрібні м'язи на спині,
аби втримати погляд, тягнути
доведеться поколіннями
перелогами долю, лупати скалу,
рвати тіло до бою, зі слова
відливати у формах мечі,
знаходитися за межами болю,
але сталити дух, комусь летіти,
а комусь повзти, комусь прозріти
природу волі, комусь покласти
камінь на розі, на якому зведуть
мости до силуетів мрій на обрії,
коли торкнуться пальцями одне одного
еони на мить...

    Обкладинка: я + MJ

  • Пам’яті Олександра Мацієвського

    Пам’яті Олександра Мацієвського

    Цей вірш не приурочено до Дня Захисника і Захисниці. Не люблю і не практикую “вірші до свят”, навіть коли саме свята надихають (стається і таке). Проте цей конкретний вірш написано з роздумів про людину, яка загинула, захищаючи свою землю і те, в що вірила, про те, як нестерпно багато стискається пекучою точкою в нестерпно малому відрізку часу. Це не до дат, а до того, що поза датами.

    Безодня в зіницях
людини на вістрі патрона,
готового підкоритися
злобі потвори, – безодня
у погляді того, кому
уклонилися гори поважно,
провели церемонію
коронування в герої,
гуркіт смерті вірвався
у браму, і довго стелилася
хмара храмом, кавалькада ворожої
хоті, розчепірила гострі кігті
до осяйного його́ трону,
доторкнулася, та закрилася
мить, мов долоні, на очах його́
молитовно, і стріла крізь
вологий та сірий саван
розчинилася у блакиті...
  • День прапора

    День прапора

    Прапор вічно далекий
такий майорить аж на лінії
обрію маревом двокольоровим,
міраж, мотивація вічно йти
чи повзти, чи лежати у напрямку,
озивається волею, долею, болем,
зі смаком надії ілюзіями, приводом
стати героєм, приводом для роботи,
приводом озиратися, коли викине
вітром за борт у сиротливе тепле море,
де не так багато залишається свого,
шлях до стягу - коловорот посівних,
коловорот городів і трикутних на них
людей, гарних і не надто, добрих і не дуже,
дужих духом і таких собі, звичайних,
розлетяться всі, рано чи пізно, тіла
пелюстками та попелом, а пагони
залишаться, пагони - поручні душам
триматися, щоб не покинути вирій,
де б не тріпало їх течіями атмосферними,
прапори майорять серед оплесків
інших полотен з інших ландшафтів,
під Сонцем одним...

    Обкладинка: я + Midjourney

  • Зґарда

    Зґарда

    Зґарди дряпають
голу шкіру,
немов кошеня оксамит,
проступає вишивка
з льону на тіло,
і шипотом хвої
у тілі шумить,
з бережечка надійного
гуляти навшпиньки
між нечистої сили
вабить сопілка
в вечірню блакить,
розтинає пізнання
одіж відьми,
і по той бік відомого
бачить світ...

    Почитати про зґарди