Зґарди дряпають голу шкіру, немов кошеня оксамит, проступає вишивка з льону на тіло, і шипотом хвої у тілі шумить, з бережечка надійного гуляти навшпиньки між нечистої сили вабить сопілка в вечірню блакить, розтинає пізнання одіж відьми, і по той бік відомого бачить світ...
Залишити відповідь