Плювочок любові
у вибуховій хвилі,
шар за шаром мерехтіння
днів випалює красу
зі шкіри та душі,
та всіх супутніх тельбухів,
на жорнах кам'яних
вітри розвіють борошно,
бо не лишається того,
хто міг зробити б хліб,
у дзеркалі попереду
ввижаються боги́,
але до них дійти –
голодомор, хотілося
б усередині розщепити
ядро атому, аби розквітнути
всупереч погодним умовам,
пережувати вугілля
власної німоти, побачити
свої сади після злиденної
знемоги, хоч би й личинням
ферми протеїнової,
вибороти, вичекати, видихати б
шанс зробити зелень знов
величною на цьому попелищі,
soli Veri honor et gloria,
Ver veniet, Ver sedabit,
то як не ти, то (з)може – хтось..?
Обкладинка: я + MJ
