[…]

Старий приймач,
набитий тарганами,
не чує спів, самі шуми,
крізь нього пролітають
ноти радості, але
в транзисторах його
скрегоче абразив,
плита нездатності
дешифрувати існування
відсуває на узбіччя,
там валяється, покинутий,
не може навіть сумувати,
не знає, чи працює, а чи
вимкнений... старому
приймачу один лишився
вихід – реконструкція
з модернізацією, на щастя
ще є час і є уцілілі частини,
є деталі довкола на звалищі,
і пісні ще лунають в ефірі,
є надія їх відшукати
між подряпин, і зрозуміти:
за плитою лишається обрій,
завжди залишається обрій,
шлях до нього лежить через тіло...

Обкладиинка: я + MJ