Dödgud

Важкий, невблаганний,
похмура постать
кістлявого виснаження,
розчахнуті очі
відбили безодню,
яку ти побачиш за мить
до нестями, одвічної тиші
шляху поза тебе,
така чорна пляма
тебе заперечує, марна
кожна мить, коли ти дихаєш,
марний кожний напрям,
куди ти рушиш,
видиво таке чи витримаєш?
Чи не підкосить завчасно ноги?
Він настільки близько,
що майже те саме, що ти,
сидів поруч з тобою в утробі,
зустрічав тебе при народженні,
слідом йшов під прикриттям тіні,
до певної міри він навіть залежить
від твоєї волі, принаймні одяг його
на час останньої церемонії,
якими будуть сумарні хвилини,
до певної міри, але не повністю,
чи зможеш ти з цим жити?
Витримати цей тягар чи зможеш?
Послідовно витлівали шпалери
на просторі, око розплющене
розчиняло шмаття ієрархій,
залишилася на всі горизонти
свобод7а – відсутність підстав
для надії на когось, крім того,
хто ближчий, відсутність ваги
для всього іншого, над світом
нависає прірва бога без обличчя,
над світом нависає прірва чорна,
і ти ковзаєш довкруж неї, навчаючись
еквілібристиці, навчаючись жонглювати
тягарями, заздалегідь неуспішний,
та інертний удосталь, щоб не спинитися
поки що...

Обкладинка: я + MJ