[…]

Що ближче до сонця,
то довша тінь сповиває
мої таємниці в зіницях,
то менше слів порівняно
з кількістю оповідок,
то менше мушль вушних,
охочих куштувати гіркий
напій, що глибше в час,
то ближче до небес, і
небеса морозять самотою
до кісток, вершина має
присмак горя, і радість
кислотою віддає, я знаю,
що нічого геть не знаю,
на мапі неосяжна біла
пляма й незнайомі знаки
осоружних див вітають
крок непевний – далі...

Photo by Brad Helmink on Unsplash