[…]

Вишкребти почуття
зі скреготу у горлі
скрешеної криги,
як зійшла вода і
потекла вода – щоками,
привітав буття
розтятим зойком,
ідеальний чин –
з похнюпленого тіла
зрощувати квіти, хай
не сталось бути зіркою,
то колискою стати з могили
й ошукати генератор
випадкових чисел,
вигризти з плодів зогнилих
серцевину, медитувати
на відгомін світла
у кристалі цукру...

Обкладинка: я + MJ