[…]

Чи ще шкандибаєш,
а чи вже впав,
поламана голова
не второпає,
просто посилає
імпульси нервовим
закінченням,
стимулюючи клітини
без огляду на результат,
перед очима туман,
в тумані світло не зникає,
та не відомо, скільки ще
до джерела, і що те
джерело насправді,
виживання, виявляється,
здебільш релігія,
аніж наукове пізна́ння,
ти згріб з гормонів
вогнище під назвою
"любов", побачив, що
то добре, отже навіть
коли ти амеба, далі
можна вгору, в небо,
еволюціонувати, дивлячись
на тих осяйних і барвистих
у польоті, гублячи слова
в захопленні, хоч ти і корм
для хвиль біоценозу, просто
протеїн, але все ж протеїн,
що спробував, і в чомусь
навіть переміг, тому не так
уже й важливо, йдуть ті ноги
альбо сОваються марно у снігу,
в інерції твоєї гідна є причина,
є смикатися сенс, бодай
вдається некрасиво...

Обкладинка: я + MJ