[…]

Рухатися крізь ліс
із дерева або бетону,
під зірками або неоном,
у резонансі з порожнім
дзвоном, дзвін здається
порожнім лише тому, 
що ти́ є його би́ло,
твій рух калатає,
поширює хвилі
на береги торакальні,
ритм і рима торохкотіння
у грудній клітині, неважливе,
надважливе електричне
мерехтіння на живій тканині,
доторкання здійснення
до полотна всесвітнього,
мить, наче коротенька між
рутин сомнамбул, та
зсередини схожа на вічність,
перл у молекулярному намисті
вздовж хребта еонів...

Обкладинка: я + MJ