DERELICT

З нечутним шурхотом іржа
прокрадається вгору металом,
розмовляє бетон з дощами,
на турбінах осіння імла.

Обіймаються з двигунами
кабелі й павутиння,
гуляють аркадами труби
під черевом холодних котлів.

Із кранів звисають гаки,
поруч з ними зимують граки,
позирають додолу з-під стелі
недосяжні бліді ДРЛ.

Підкреслюють тріщини суть,
вольтметри нудьгують нулями,
моніторів провалля тінями
медитують на дивну красу

присутності неіснування,
царювання технічного сну,
коматозного danse macabre
розкладання живопису.

Цехи покидає душа,
залишається сонна пам'ять,
відзивається переживаннями
у серці споглядача.

Ландшафт на долоні приймає,
зігріває зеленою ковдрою,
найніжніша остання любов
у майбутньому розчиняється...

Обкладинка: я + MJ