Есенція вересня,
іржава морквяна,
поступає всередину
крізь катетер,
суглоби тріщать,
в'язи спазмлять,
захлинається серце,
колір шкіри стає
такий само, як у
листя каштанів,
колір очей такий само,
як трáви, колір душі –
хмари над глотками
фабрик, бо все –
згорає у тривалій
і болісній трансформації,
коли намагаєшся
збалансувати тиск
хаотичної всеосяжності
напрямків та жорсткої
конструкції слів,
у купоросі мідному
іржавіє вересень,
пальці подряпані
набирають вузли...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь