Губ дуга благословенна...
...та що далі - довша тінь -
тяжіє тягарем до вишкіру
і плачу, похитнувся - опинився
за дверима, в пустоті сліпого
все одно, майже упав, а руки
викинув, аби штурхнути брилу долі
з тими разом, хто на шкірі лиш
слабке тепло, хто лиш надія
на уламках мрії, в світлі цього
можна животіти, тягни-штовхай,
аж поки не зрівняють м'язи горизонт,
а далі, хтозна, може й буде на обличчі
райдуга, коли навчиться танцювати
дощ із сонцем лінді-хоп...
Обкладинка: Unsplash
Залишити відповідь