Чорний хліб

Любити Батьківщину
не вийде по-своєму,
чітко доволі умови нам
ставить історія, доля
обвугленим хлібом
чорніє на рушнику, я
не смію торкнутися, бо
насправді не знаю, чи
витягну цю вагу, але,
на жаль, не цікавить
усе, що маю й пропоную,
девальвація біографії
відбувається за секунду,
металевими привітаннями
снарядів чужому ґрунту,
все стає чорно-білим,
розфокусовано каламутним,
між "бігти" і між "горіти"
не лишається місця "бути",
дні минають у титрах загиблих,
у безумовній вірі в перемогу,
дні минають в сумнім борінні
підійматися до роботи,
я заплющую очі й крокую
перелякано в темряву,
хліб твій черствий і димний
скрипом в роті підказує напрямну…