Рестарт

На шиї край,
і жодної бравади,
лиш сум лишає
мокрі плями
на узбіччі, поки
суне караваном
час, і шанс малий
устигнути достиглий
плід відчути в грудях
тане з кожним днем,
замало слів, замало
віршів, мало заклинань
і закликання падають
у тишу, знань нема про
потойбіччя, припущення,
що просто клацне вимикач,
і ніц не буде турбувати,
милосердя кожній тварі
дарунок від здебільшого
байдужого життя, та як
лежиш, і бачиш, як
летять птахи під сині
хмари в розпашілих
променях, то хочеться так,
щоб можливо бу́ло потім –
перезавантажитися…