Хоча рухаюся схилом,
не вважаю його горою,
попереду не маю вершини,
тільки місце, де нарешті
забурюся коренем і далі
поповзу міцелієм, і хай
над головою горді летять
соколи і метелики, я їм
буду махати квітками у квітні,
залишаючись... нарешті
залишаючись – собою...
Обкладинка: я + MJ
Думати про вічне повернення –
наче пальці вкладати на пульс,
що спалахне всередині? –
чи твої жалюгідні поневіряння?
чи все ж моменти вищої любові?
Обкладинка: я + MJ
У дискретної тривимірної істоти пам'ять –
емулятор чотиривимірної тяглості,
там, де рецептори спостерігають
нічого, синапси знають про наявність,
мереживо космічних нейронів навіть складніше
за доступне вимірювальним приладам,
а отже, час насправді радше море, ніж садовий
шланг, тут і зараз – не точка, а шлях,
минуле справді можна змінити, без
парадоксальних явищ, лягай на канапу,
немов у крісло Делоріан, розгадуй загадки
онейричного простору, наука про космос
потребує науки про мікрокосмос, і культура
питань та структури їх алхімічно вінчає,
повертає ключ й відчиняє ворота в шахту
тут і зараз, вертайся в момент нанесення ран
через порти шрамів, переписуй сценарій травми,
збивай з пантелику ворога, обертай кільця
внутрішньої оптики, переставляй місцями
одинички й нулики, дивися, слухай і відчувай,
як вирівнюється звук суперструн,
есенції твого перебування, як змінюється
палітра у розплющених очах – правда в тому,
що все довкола не обов'язково так,
усе довкола може бути інакше, краще,
якщо докладати божественну працю...
Обкладинка: я + MJ
У несвідомому борців за мир
залишається підступне задоволення,
що їхня країна одна з усіх торгує війною,
ситого тішить привілей поблажливо
співчувати голодному, правого тішить
видана моральною поліцією ліцензія
на вбивство, тільки доброму зась на все
перелічене вище, бо біс його, такого, знає...
Обкладинка: я + MJ
Маневрування поміж
ненажерливих пухлин –
тяжкий генетичний спадок,
пророслий у соціум,
обертання дервіша –
танок із шаблями,
виклик Усесвіту –
саме існування,
маршрут до виходу –
пізнання й екологія,
спосіб виживання –
вчасно бачити,
коли цінність підроблено,
коли з-під покрову любові
проступає брунатний рот,
темні думають – щоб цілувати,
але ми в курсі, що воно...
Обкладинка: я + MJ
NASA-копи викликають NASA-SWAT,
коли космічні аномалії на підступі,
вивчай математику, вивчай опірмат,
вивчай астрофізику й квантову механіку,
асемблюй зінженерований апарат,
продукуй на світ deus ex machina,
керуй розкладом долі, рахуючи карти,
якщо боги грають у кості, дістанем
балістичні гармати з бункера біля хати,
перемагає той, хто знає гравітацію
і склав іспити з астронавтики, аномалії –
завдання для вчених армад, які винайдуть
болт із лівою різьбою для хитрої гайки.
Обкладинка: я + MJ
Що каже той порожній дзвін?
Зникає хтось, хтось видозмінюється,
хтось просвітлюється, помирає хтось,
слова заховані під покривалом звуку,
мова поза межами когнітивної здібності,
все не так, як ми звикли собі уявляти,
все впритул наближене до дійсності,
так само, як зім'яте простирадло вранці,
щітка зубна і мило, ложка і чашка чаю,
ключі в дверях, що раптом відчиняються
у космос, і ясність стає неясною, і правда
тотожна ілюзії, і ніби дотягуєшся до натяку
про знання, як відчувається існування за
межами свого "я", відрощуєш порт новий
для підключення до всесвітнього міцелію,
вібрація металу передає протокол
біологічного асемблера для бездротового
під'єднання, йде обертом голова,
все обертом іде, посувається сприйняття,
здається, можна переступити поріг
лінії обрію, й побачити, що є щось по той бік...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/01/xsimko_a_vortex_of_biomass_among_the_cosmic_nebulas_vibrant_-a_a35e2c07-4bf2-415e-afe3-5d6d120f26a2.png)
Світлі ідоли падають,
забирають загарбливі тіні,
з-під них розбігаються тварі,
вгодовані в окупації,
ти навіть не знала, що шахти
пролягають під ніжною шкірою,
ти завжди гадала, що можна
за край ока штовхнути примару,
але всі вони залишаються
під повіком роїтись комахами,
коли падають світлі ідоли –
підіймаються чорні дзеркала,
ти не можеш тепер не видіти,
як у тебе ввіп'ялися жала,
як сліпий під шкірою, в пошуках виходу,
приречений в стіну врізатися,
перезавантажуватися, коли
рядки коду скінчилися,
нездатний витримати
всі ці знаки питання далі,
і не знати, що можна інакше,
око може себе побачити
поза звалищем мертвих клітин,
що можна освітити підземні ходи,
знайти вихід, приручити тварин,
пізнавщи їхні пащі та їхню здатність
любити, по той бік світлих ідолів.
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/01/xsimko_apple_trees_forming_a_large_equal_cross_high_angle_twi_4b6e8f65-ca1e-4c17-9385-26ca9837b338_3.png)
Зависли у паралелях,
з руками у злуці на плечах,
три промені одного склепіння,
опірмат взаємного нуля.
Обкладинка: я + MJ
У цьому цеху давно нікого не було,
лишайник загарбує мертвий бетон,
дерева споглядають крізь іржаві шиби
вітражних вікон, в техносферу вповзає
жива речовина й залишається жити
на залізних тросах і валах, на ребрах
двигунів, в артеріях кабелів, у тунелях
вентиляційних коробів, немов учорашній
робот стає сьогоднішнім кіборгом, і завтра,
наповнений барвистим воскресінням,
стане зовсім чимось досі незвіданим,
і всі ці машини отримають призначення нове?..
Обкладинка: я + MJ
Жодне не стоятиме віками,
але від того не зникає прагнення
складання дрібок у мозаїки,
нашарування ознак існування,
діалоги рук і всього, що поза,
малий упертий вавилонянин
хоче, щоб війна танцювала –
в реакторі, мирний атом
опанованого зла, проектування
ігрової зали ітераціями навмання
триває, суцільні помилки і руйнування,
але все-таки щось вимальовується,
бо тенденція зберігається так само,
як і каміння, віками, десь на рівні ДНК.
Обкладинка: я + MJ
Виникла думка, що сучасна війна – це “пенсія диктатора”. Тобі під сраку років, член в’ялий, захоплень у житті нема, падати під наступників не хочеться (чи ж марно ціле життя дерся на цю “висоту”?) Який вихід? – Правильно: почати війну! Створити загрози, підірвати стабільні домовленості, щоб система законсервувалася і не могла швидко змінюватися. Оскільки війна планується довго, то можна припустити, що для путіна це був “золотий парашут” аж від моменту приходу до влади.
Так, можна було б “зварити” Україну повільно, помішуючи створене гауляйтерами болото. Так, можна було б нагромаджувати пухлину “тайожного союзу”, але все це було занадто спокійно та створювало простір для маневрів конкурентів. У такій теплиці важко нагадати, “хто тут папка”, можна й загриміти в немилість, сконати десь у санаторії на голодному пайку.
Війна привабливіше, війна звужує кількість опцій, зменшує кількість відтінків сірого. Війна підрізає змогу домовлятися з іншими країнами та корпораціями, підриває обіг ресурсів. Ієрархія цементується, бо диктатор створює середовище, де найкраще маневрує саме він. Конкурентам залишається рухатися в його тіні.
За час холодної війни світ навчився ізолювати бойові дії в локальних “театрах”. Вихід на “українську сцену”, звісно, збентежив усіх, але головні зусилля Заходу були спрямовані саме на ізолювання конфлікту. Сцена велика, але яка різниця, якщо бої відбуватимуться тільки там?
Таким чином диктатор досягає своєї мети на внутрішньому фронті, а Захід консервує комерційно вигідний старий порядок. Бо справжньої, “повномасштабної” Третьої світової не хочуть. Чи зможе Україна поставити питання руба й вийти за межі цієї програми, добитися врахування своїх інтересів у створеній м’ясорубці? Біс його знає…
Без вагомих політичних змін перспектива вимальовується не надто весела…
У сірому зим'ї вирує сіре,
шматує машини:
– На біса ви тут опинилися? – Мрії
заводять далеко,
але не завжди куди треба.
Носилися, доки
не стало нестерпно....
– ...то ви зупинилися
в смертному заціпенінні? – Ні,
просто дуже повільно
перебираємо гусінями
молитви́ перебитого ґрунту,
ще хочеться вірити, що є майбутнє...
...що якось буде... якось буде
Обкладинка: я + MJ
Добро не база,
добро в перспективі,
зло те, що наразі,
опора єдина,
треба вчитися керувати
ним, розподіляти його
краплинами в розчині
теперішнього, інакше
воно накриє нас, і
добро залишиться недосяжним,
як обрій чи небо, простягнути
до них руки – значить їх забруднити...
Обкладинка: я + MJ
Мозок назовні –
не надто практичне
рішення для виживання,
та вперто еволюція
витягує нерви з-під шкіри,
робить чутливими,
з біса чутливими,
світобачення всесвіт
малює пеклом, важко
стає все це витримати,
будувати добро над злом,
шрамувати себе, аби завершити
вавилонський проект на хибкому
ґрунті ентропії, закладати фундаментом
череп до черепа, щоб колись
було затишно й тепло
речовині живій на планеті
поруч з такими кривими
подобами богів, як ми...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_fish_thinking_in_the_dark_whirpool_-chaos_40_-ar_169_dae58ad7-a87f-4105-a20f-41ac27d07958_3.png)
Ухають хвилі,
з берегом грають,
точать каміння
пінними язиками,
іноді в товщі
трапляється риба,
про що вона мріє
в своїй гідросфері?
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_httpss.mj_.runPNCAZ03utzU_an_old_man_sitting_in_the_arm_24d499f5-717f-477c-baaf-a073f31cb119_0.png)
В кімнаті з розбитим вікном,
у будинку, де ніколи не буде світла,
у кріслі з розірваним полотном,
коли від підлоги повзуть вгору тіні,
прошу тебе, вийди – за мотузком
останнього червоного проміння,
туди, де будеш вільним між
свобідних хромосом...
Обкладинка: я + MJ
Ані пам'ятки... хіба
що труби димові,
пощерблені вітрами
та снарядами, ще досі
тягнуть шиї у блакить,
мовчать, утомлені
нестерпною присудою
доби, і дивляться на
танець ЛЕП граційних
поза вигини величних
спин тутешньої землі,
яка пірнає в море, ми
були тут, але вже нема
нас тут, і символи не
витримали перевірки
часом, між страхАми і
бажаннями котає ртуть
душі, бо вже давно не
має напряму, і на руках
важніє зліпок дереліктів,
мозаїка цеглин для
будівництва свОго з
простору, де досі не
вдавалося своє, де
все розібрано чи вкрадене
задовго до, тому тобі –
завод, який завжди
з тобою, тобі зерно
в чорноземі за межами
свідомого, в цистерні голови,
в цехах і потаємних коридорах
тепло в тілах машин, з яких
здіймається постава твого бога,
й ви разом блукаєте, зчудовані,
між формами рухомими
у горлі дзвону пустоти...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_a_beautifully_organized_cables_and_wires_used_to_power_e66f0225-8bb1-4a68-beca-82beb23b898b_3.png)
Знання – ключі до
більшого незвіданого,
підтримка смакових
рецепторів зголоднілого
до буття, він завжди
залишається в шепотінні
за завісою відповідей,
балансуючи без опертя...
Обкладинка: я + MJ
Виворіт раю рясніє вузликами
Макіавеллі, благі та нечисті
наміри тчуть іржаві савани
всередині стін, бо
з коріння одного
елементарного правила,
що глибоко у чорноті –
"нарощуй і домінуй" –
гонять у висоту
взаємно знавіснілі
два пагони: кліщ і титан,
антагонія миршавого живота
і білого мармуру, здатність
сягати й здатність смоктати
досягнуте, я бачив, як ноги
добра спираються на зло
розчавлене, між ними відмінність
математично смішна,
але такі несхожі результати
у рівнянь, шлях один прямує
до сп'яніння вітрами, другий –
до голодної кривавої ями,
і любові дар пізнає не всякий,
і до неї приставлені риштування,
бо вона така крихка – ховається
у черепі між серцем і кишками,
невіддільна від того багна,
з якого зліплені ми з вами,
ледве сягає сяйва в зеніті храму,
лущиться весь час шматками,
тимчасова між почварами,
нарощуй плоть на її поставу,
домінуючи над червоною масою,
що тягнеться до її плаття
вкусити чи поцілувати...
...мрій про те, як згодом
останній диявол розбудить
померлого бога, й укаже на неї:
"Поглянь! Поглянь!"
Обкладинка: я + MJ
Чуже холодним поліетиленом
ялозить по голих плечах,
скрегоче по дверях зубами,
проступає на стіні червоною іржею,
ковтає світло ліхтаря,
сидить і дивиться з-під стелі,
не мигає, стежить... стукотять
у скроні пальці зсередини,
судомить щелепи, тисне вода
в черепі – чорна, повна потвор,
вичавлює безсиле питання "що воно?.."
– отвір у підвалини, де сховані
обпалені підземними пожежами
тіла твої, заплакані, роз'ятрені, злі...
Обкладинка: я + MJ
Доми металу сповніть металом,
нехай спортивна пісня дзеленчить
і гупає здолання гравітації, коли
сталевий м'яз викривлює довкола
себе час, нехай триває свято в
олімпійських селищах, нехай розпише
простір карколомний рух, коли
майданчик – полотно священній
геометрії, коли танцює в тілі
математика за руку з духом,
і над трибунами шумить єктенія
тріумфу: Citius! Altius! Fortius!
Citius! Altius! Fortius!
Обкладинка: я + MJ
