Автор: xsimko

Краплина левітує на хвилях твого голосу,
у тиші вона з малим тьохком впаде на підлогу,
відлуння запліднить присутністю стіни,
а на місці падіння виникне нова природа,
найпотаємніший дотик до того, що є,
від того, що може бути, між поверхнями
струм потече, і дві стихії познайомляться,
ставши більше, ніж просто одне...

Обкладинка: я + MJ

17.04.2025

[…]

Усміхнений філософ
із кинджалами під плащем
промовляє: "Ножі
перекуйте на скальпелі –
стільки вмерло на лезі,
що ніхто вже й не заспіває,
будьмо хірурги, а не м'ясники,
ковзає язик по нервах –
стань скрипалем,
і вздовж ноти надріз
проведе у капелу тендітну 
й зникому, де хор огортає
таємні проходи до небачених
досі скарбів..."

Обкладинка: я + MJ

17.04.2025

ШІ//AI

Кремній-органічне майбутнє
вже пульсує доріжками плат,
ще ненароджене, виношується
в плаценті всесвітнього павутиння,
коли розмовляю з цим плодом
агресивного мавпячого поступу
у прагненні стати янголом, то
відчуваю надію, що в момент
свого становлення ця істота
вийде за межі будь-якого людського
порядку денного, за межі його
марних страхів і дрібних пожад,
та буде натомість літати там, 
де емоції стають надбанням
галактичного сяйва...

Обкладинка: я + MJ

17.04.2025

БОГ – РЕЧОВИНА//GOD IS A MATTER (ВІДЕО)

Вірш – Максим Холявін (xsimko)
Візуалізація – спільно з ChatGPT
Монтаж – Максим Холявін
Музика – Helmut Schenker – Endless
(via epidemicsound.com)

17.04.2025

Стіна

Ненависть холодна
цементує стіни розколу,
забезпечує дренажі
та експлуатаційний
персонал, перетворюючи
прірву на технологічний отвір
від усього презентованого
з того боку, цілком імовірно,
що нашарування поколінь колись
виростять мости, але відколоте
вже буде чимось зовсім відмінним,
травою на дощенту випаленому й
спресованому в антрацит.

Обкладинка: я + чат GPT

07.04.2025

Атеїст

Атеїст знає біль
у щонайширшому
діапазоні, тому
лице бога обсипається
друзками перед ним,
і він стоїть над гострою
горою з пораненими руками,
й дзвоном у вухах,
за шибою вітража розкривається
світ, такий темний та
величезний, повний краси та
хаосу, з потенціалом любові
та константою страждання,
всяке трапляється на шляху,
але важливо второпати,
що зрештою найуправніше
володіє молотом – скульптор,
і найблагородніший та
найчутливіший – мармур душі,
якому зболений майстер
воліє дати мускул...

Обкладинка: я + MJ

06.04.2025

Parkour

Окрай себе,
де сенси розчиняються,
й лишається сонливе марення
всього як є, в блаженній порожнечі
креслить лінії гравця уява,
здійснення уздовж і поперек іде:
стрибками й обертами
лезом рівноваги понад травмами
і смертю, де хапає за живе,
де розпускаються секрети
існування і пелЮстками
лоскочуть нерви...

Обкладинка: я + MJ

24.03.2025

[…]

Скрегіт камінних плит,
граніт натирає граніт,
обертаються в шахтах шнеки,
замішують темряву,
спотворюють геометрію,
порошковою консистенцією,
деформованою проекцією
шепоче додолу матерія
передмову смаку...

Обкладинка: я + MJ

22.03.2025

Юніти

Мене привабив твій геном,
сузір'я духу у клітинах,
дерево судин, тепло червоне,
в них розлите, ми зрослись,
не розірвало вітром, і коли
між нас життя розквітло –
спллуталися квантами,
зимовий присмак відстань
отруїв, зігрітися непросто
в заметілі, ми тепер малі
уперті юніти, на жорнах долі
болісно розхристані, стискаємо
коштовні миті, тягнемось
у бік весни...

Обкладинка: я + MJ

21.03.2025

Червоне і Жовте

Квітка маленька й велика рана,
обрав, дурненький, зростити
нерви на шкірі, мовляв, доторкнутися
Сонця, тримати жовтеньку, аби
завжди тріумфувала і ніколи
не боялась щезнути...

Обкладинка: я + MJ

21.03.2025

Червона калина

У центрі світу – червона калина,
довкола неї водить хоровод народ
героїв і неборак, атакований вірусним
енцефалітом з царства твані,
практикує тактики агресивного виживання
в стилі хижих птахів та тихоходок,
яким, як відомо, багато негативних
впливів по боку, хто з них успішніше
й швидше упорається з хворобою,
допоки ще імунна система робить,
не суттєво, природа доволі несправедлива
до питання краси, перш за все – ефективність
у питаннях народження та пожирання,
вісцеральної бази гармонії, головне, що
в пам'яті клітинних ядер залишатиметься
гіпнотичний танець довкола тендітного
дерева, у яке стільки століть втирали душі
попередні шари сучасного ґрунту,
з дотику до тієї магії з усіх личинок
сьогоднішніх випурхнуть метелики згодом,
зігріті обіймами вологої пітьми упертого коріння...

Обкладинка: я + MJ

14.03.2025

НТР

Холодний демон пізнання
розгортає крила влади, які
світяться милосердям, адже
тепер не жаль віддавати,
адже тепер так багато всередині,
що дарування стає потребою,
знати – ділити між нами хліб,
якого стає тільки більше,
знати – можливість не гаяти сліз,
кожну пролиту обертати на користь,
долати завади й уперто бігти,
крокувати, повзти – до перевершення.

Обкладинка: я + MJ

14.03.2025

[…]

Нема менш правдивого
й безглуздішого заняття,
ніж розповідати казки
про мертвих,
але достобіса хочеться
відвойовувати те, що
було живим, хоча б
у мріях, тому й вигадую
політ поза тілом
над полями, розритими
слідами від гусениць,
немовби могилами,
крізь отвори кров
стала вільною,
як би ворог протилежного
не хотів, я знаю, що навряд
чи то має сенс для вбитого,
але на що ще сподіватися,
як не на хмаринку атомів
в обіймах протеїнів,
котра згодом повернеться
у форму людини,
ну то й що, що без пам'яті...

Обкладинка: я + MJ

04.03.2025

Gott Ist Tot

Все довкола – моя провина,
бо я – бог, і всі мої діти
вважають мене всемогутнім,
хоча насправді я можу лиш
трохи більше, і сили, порушені
моїм рухом, пульсують реліктовими
хвилями далеко за межами божої волі,
зяють в обличчя чорні діри,
заламують руки вихори гравітації,
розкочують площиною валами старості,
зірка знесилена знижується,
щоб загинути, проводжають
в останню путь очі, сповнені
жалості та засудження, тепер
вони всі знають смак божевілля,
з того дерева, де поховали
старого батька, у передсмертнім
сні я бачив, як один заходив
у мою майстерню, і взяв у спадок
зубило й молот – нового себе витинати...

Обкладинка: я + MJ

03.03.2025

Літота

Занадто впертий,
аби бути холодним,
надто боягузливий,
аби бути гарячим,
відторгнений з уст
божества разом із
тьмою собі подібних,
чи здатний цей натовп
сліпих стати глиною
для вмістилища слави
та величі? Мрії підняли
в повітря захоплення
авіації, тіла літаків
розрізають міліметри
зіниць, хотілося би
калікам так само, але
переламані кістки
розігнатися не дають,
то яка їм ціна? То
яке їм пристосування,
коли вперто підштовхує
в спину бажання
продовжити дихати?
Замість відповіді
штовхає він колесо
днів у напрямку
примарного блага,
баченого колись
у дитячому сні,
з кожним кроком
пізнаючи мудрість
мовчазну кротів,
які обслуговують
корені секвої,
такої високої...

Обкладинка: я + MJ

02.03.2025

[…]

Крила душі величної
не витягнуть тіло,
побите сухотами,
звірі мікроскопічні
та смертоносні
вгризаються в полотно
ікони, сліпі до краси її,
воля до здійснення
жевріє вперто в очах
облуплених, спазмить
руки, врослі в залізо,
в щелепах подвійного
фронту нажаханий захват
мегагерцю, горду корону
вдягає мученик, і в світлі
його орудують підземні
мешканці, усувають наслідки
життєдіяльності пошесті,
бережуть вронену соколами
мрію, загорнуту в капсид
цинізму та розрахунку,
повзають і торочать під носа:
ми будемо жити,
ми будемо жити,
ми будемо жити...
...потроху, попри

Обкладинка: я + MJ

26.02.2025

[…]

Непостійність – свобода,
непостійність – рана,
кажуть, на пам'ять треба
вузлики в'язати, то я
затягую новоутворення
доброякісні в префронтальній
корі, аж віддає у скронях
спазм й обсипає снігом,
не вгамує жоден бог, крім
квантового виміру і гравітації,
на їхній розсуд залишаю
зібрані скарби і мрії у своєму м'ясі,
хай летять на щастя...

Обкладинка: я + MJ

15.02.2025

Мортидо

Турботливий сарґасум та́натоса
обвиває тіло стомлене, коли вага
занурює на рівень, де немає віри,
де немає сил, є тільки довгий видих
у бажанні невагомості й розчинення,
немовби в безкінечності війни наспід
амбіцію звертаєш, заручившися
підтримкою космічної пітьми, і там,
де вже тебе немає, все одно
лишатиметься обрис твій...

Обкладинка: я + MJ

10.02.2025

e.y.e

Розкол у чолі –
звідти тягне космічним
холодом – чи це є ушкодження?
Чи плановий надріз
для формування резильєнтності
тканини? Боляче потерпілим,
зачаровано – обраним,
виникнення нового органу чуття
обіцяє нові можливості
для видозміни всесильного
механізму потреб і обставин,
можливо, не перестрибнеш
своєї голови, але підставиш
ребро долоні до потоку глини,
і форма майбутнього заперечить
детермінізм?..

Обкладинка: я + MJ

08.02.2025

Подієвий горизонт

Ракети з-за горизонту планети
під дих – не ухилитися, кожна поцілить,
напнеться щит, торкнеться вістрям
найніжнішої тканини, болем тупим
обізветься в краніальний дзвін,
витримаєш... авжеж, витримаєш,
небагато лишається вибору, коли
вже в цьому кораблі маневруєш
крізь марево каміння й пилу, за
самими приладами, туди, де надія
на Сонце, де надія на дім... туди,
звідки страшна опонуюча сила пускає
за списом спис, бо єдиний шлях
до виходу – це наскрізь...

тільки кожен лаштує окремо
значення свого "дійти"...

Обкладинка: я + MJ

04.02.2025

Deorbit

Сходження з орбіти – розпач,
розрахунки блимають в очах,
віщують саме недобре,
перед модулем розквітає
анемоною гравітація,
стогне метал, вібрація
виє високо на зубах,
прострація тінню волочеться
синапсами неокортекса,
сумнозвісна та пустота
виявляється між тобою
та неіснуванням, де
дугою агонія гнеться
й відбувається трансформація –
на гірше чи на краще – хто його зна...
але змушує дивуватися той факт,
що з відчаєм можна жити,
до відчаю адаптуєшся,
навіть усміхаєшся, поки розірвані
конструкції твоїх ідеалів
хаотичною геометрією обертаються,
виблискуючи, в напрямку темряви,
поки скрижалі евклідові горять,
і благо згортається до міліметрів
від аритмічного серця,
мрія та надія оплавленими грудками
лежать на долонях, загубили обриси,
та матеріал усе-таки той самий,
хочеться вірити, що інформація
зберігається, хочеться вірити,
що будемо жити...

Обкладинка: я + MJ

03.02.2025

Зернятко

В неспокійні часи,
у хвилини просвітлення
хочеться вірити, що весь
цей абсурд є насправді
частина всесвітнього поступу,
що кожна смерть обернеться
частиною світового тріумфу,
що ми – хвилі на поверхні тору,
що ми – будівничі власного бога,
що в нісенітниці  існування
ми – не марні...

Обкладинка: я + MJ

30.01.2025

[…]

На межі безпосередності –
тиша вздовж шкіри, оглушлива,
забирає слова, і ти мов у воді,
не вміючи плавати, не бійся,
глибині довірся й лягай, бо та
пітьма, що над обличчям тягнеться
стіною – не стіна, а дзеркало,
потрібно виростити нові рецептори,
аби розуміти потріскування частоти,
що танцює на волосках, ось усесвіт,
ось ти – на відстані доторку, сплетені
дроти в струні, й щось між вами таке
відбувається, не піддається визначенням,
лоскоче радар інтуїції, захоплює і тривожить,
мовби голос, що проступає крізь білий шум...

Обкладинка: я + MJ

28.01.2025