У цьому цеху давно нікого не було,
лишайник загарбує мертвий бетон,
дерева споглядають крізь іржаві шиби
вітражних вікон, в техносферу вповзає
жива речовина й залишається жити
на залізних тросах і валах, на ребрах
двигунів, в артеріях кабелів, у тунелях
вентиляційних коробів, немов учорашній
робот стає сьогоднішнім кіборгом, і завтра,
наповнений барвистим воскресінням,
стане зовсім чимось досі незвіданим,
і всі ці машини отримають призначення нове?..
Обкладинка: я + MJ
Жодне не стоятиме віками,
але від того не зникає прагнення
складання дрібок у мозаїки,
нашарування ознак існування,
діалоги рук і всього, що поза,
малий упертий вавилонянин
хоче, щоб війна танцювала –
в реакторі, мирний атом
опанованого зла, проектування
ігрової зали ітераціями навмання
триває, суцільні помилки і руйнування,
але все-таки щось вимальовується,
бо тенденція зберігається так само,
як і каміння, віками, десь на рівні ДНК.
Обкладинка: я + MJ
У сірому зим'ї вирує сіре,
шматує машини:
– На біса ви тут опинилися? – Мрії
заводять далеко,
але не завжди куди треба.
Носилися, доки
не стало нестерпно....
– ...то ви зупинилися
в смертному заціпенінні? – Ні,
просто дуже повільно
перебираємо гусінями
молитви́ перебитого ґрунту,
ще хочеться вірити, що є майбутнє...
...що якось буде... якось буде
Обкладинка: я + MJ
Добро не база,
добро в перспективі,
зло те, що наразі,
опора єдина,
треба вчитися керувати
ним, розподіляти його
краплинами в розчині
теперішнього, інакше
воно накриє нас, і
добро залишиться недосяжним,
як обрій чи небо, простягнути
до них руки – значить їх забруднити...
Обкладинка: я + MJ
Мозок назовні –
не надто практичне
рішення для виживання,
та вперто еволюція
витягує нерви з-під шкіри,
робить чутливими,
з біса чутливими,
світобачення всесвіт
малює пеклом, важко
стає все це витримати,
будувати добро над злом,
шрамувати себе, аби завершити
вавилонський проект на хибкому
ґрунті ентропії, закладати фундаментом
череп до черепа, щоб колись
було затишно й тепло
речовині живій на планеті
поруч з такими кривими
подобами богів, як ми...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_fish_thinking_in_the_dark_whirpool_-chaos_40_-ar_169_dae58ad7-a87f-4105-a20f-41ac27d07958_3.png)
Ухають хвилі,
з берегом грають,
точать каміння
пінними язиками,
іноді в товщі
трапляється риба,
про що вона мріє
в своїй гідросфері?
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_httpss.mj_.runPNCAZ03utzU_an_old_man_sitting_in_the_arm_24d499f5-717f-477c-baaf-a073f31cb119_0.png)
В кімнаті з розбитим вікном,
у будинку, де ніколи не буде світла,
у кріслі з розірваним полотном,
коли від підлоги повзуть вгору тіні,
прошу тебе, вийди – за мотузком
останнього червоного проміння,
туди, де будеш вільним між
свобідних хромосом...
Обкладинка: я + MJ
Ані пам'ятки... хіба
що труби димові,
пощерблені вітрами
та снарядами, ще досі
тягнуть шиї у блакить,
мовчать, утомлені
нестерпною присудою
доби, і дивляться на
танець ЛЕП граційних
поза вигини величних
спин тутешньої землі,
яка пірнає в море, ми
були тут, але вже нема
нас тут, і символи не
витримали перевірки
часом, між страхАми і
бажаннями котає ртуть
душі, бо вже давно не
має напряму, і на руках
важніє зліпок дереліктів,
мозаїка цеглин для
будівництва свОго з
простору, де досі не
вдавалося своє, де
все розібрано чи вкрадене
задовго до, тому тобі –
завод, який завжди
з тобою, тобі зерно
в чорноземі за межами
свідомого, в цистерні голови,
в цехах і потаємних коридорах
тепло в тілах машин, з яких
здіймається постава твого бога,
й ви разом блукаєте, зчудовані,
між формами рухомими
у горлі дзвону пустоти...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_a_beautifully_organized_cables_and_wires_used_to_power_e66f0225-8bb1-4a68-beca-82beb23b898b_3.png)
Знання – ключі до
більшого незвіданого,
підтримка смакових
рецепторів зголоднілого
до буття, він завжди
залишається в шепотінні
за завісою відповідей,
балансуючи без опертя...
Обкладинка: я + MJ
Виворіт раю рясніє вузликами
Макіавеллі, благі та нечисті
наміри тчуть іржаві савани
всередині стін, бо
з коріння одного
елементарного правила,
що глибоко у чорноті –
"нарощуй і домінуй" –
гонять у висоту
взаємно знавіснілі
два пагони: кліщ і титан,
антагонія миршавого живота
і білого мармуру, здатність
сягати й здатність смоктати
досягнуте, я бачив, як ноги
добра спираються на зло
розчавлене, між ними відмінність
математично смішна,
але такі несхожі результати
у рівнянь, шлях один прямує
до сп'яніння вітрами, другий –
до голодної кривавої ями,
і любові дар пізнає не всякий,
і до неї приставлені риштування,
бо вона така крихка – ховається
у черепі між серцем і кишками,
невіддільна від того багна,
з якого зліплені ми з вами,
ледве сягає сяйва в зеніті храму,
лущиться весь час шматками,
тимчасова між почварами,
нарощуй плоть на її поставу,
домінуючи над червоною масою,
що тягнеться до її плаття
вкусити чи поцілувати...
...мрій про те, як згодом
останній диявол розбудить
померлого бога, й укаже на неї:
"Поглянь! Поглянь!"
Обкладинка: я + MJ
Чуже холодним поліетиленом
ялозить по голих плечах,
скрегоче по дверях зубами,
проступає на стіні червоною іржею,
ковтає світло ліхтаря,
сидить і дивиться з-під стелі,
не мигає, стежить... стукотять
у скроні пальці зсередини,
судомить щелепи, тисне вода
в черепі – чорна, повна потвор,
вичавлює безсиле питання "що воно?.."
– отвір у підвалини, де сховані
обпалені підземними пожежами
тіла твої, заплакані, роз'ятрені, злі...
Обкладинка: я + MJ
Доми металу сповніть металом,
нехай спортивна пісня дзеленчить
і гупає здолання гравітації, коли
сталевий м'яз викривлює довкола
себе час, нехай триває свято в
олімпійських селищах, нехай розпише
простір карколомний рух, коли
майданчик – полотно священній
геометрії, коли танцює в тілі
математика за руку з духом,
і над трибунами шумить єктенія
тріумфу: Citius! Altius! Fortius!
Citius! Altius! Fortius!
Обкладинка: я + MJ
Інтелект – не константа,
мораль – не порятунок,
добре – зліплене зі злого,
у світла – праматір пітьма,
це банальне софістикування
оголює положення, у якому я
опинився, ідеал відмирає
у марафоні на виснаження,
облущується фарба й металеве
покриття, оголюється сороміцький
політекономічний скелет,
цей сумний кадавр тліє й
досі тим дарує світло вірянам
у благословенних шорах, та
реальність брутальна попереду
не готує нічого, крім чудовиськ,
і я не маю певної відповіді,
просто стискаю ганглій у голові
й переходжу в режим прямоти
пошуку рішень щонайбільш
нагальних проблем, починаю
потроху місити у тиглі гній –
ліпити іграшкову фортецю,
можливо, це жорстоке навчання
дощами відчаю марно не минеться,
й щось на сірому ґрунті зросте?..
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/12/xsimko_spiral_world_is_rising_up_into_the_sky_as_the_curve_th_f317996c-ac8c-4510-98d8-ad4c21949951_1.png)
Процедурне генерування ландшафту
обіцяє безкінечну подорож
крізь простір варіацій
з мінімальними повторами,
цей вимір не сферичний,
він – спіраль Архімеда,
досконала планета
в досконалій системі,
дерева-дерева, кущі, квіти, трави,
комахи, птахи, риби, звірі і люди,
міста, села, транспортна інфраструктура,
і вода, вода всюди, питна і солона,
в болотах, джерелах, річках і озерах,
морях, океанах і в атмосфері,
стікають вздовж ока, лунають у вухах,
у носі та на язику реагують,
на шкірі шумлять посеред волосків,
і серце схвильоване швидко вібрує,
і тіло торує нерівний маршрут
нізвідки в нікуди...
Обкладинка: я + MJ
Колосальна воронка
молодого бомбардувального циклону
всією своєю потужною міццю
у нисхідній спіралі в часі фокусується
в одній точці – аби посунути дрібку
на міліметр...
Обкладинка: я + MJ
М'який білий шум
грає з тишею в сутінках,
мінус уповільнює ходу,
розгортає подих, проводить
у потаємний вимір, схований
за буднем, предмети набувають
нетипових для себе властивостей,
здається, що руку лише простягни –
торкнешся сновидіння,
як згори, так і знизу, а отже – ти майже
літаєш, а отже – майже все можливо,
збирає світло з неба біле диво,
сідає на вії пестливо, єднається
з джерелами солоної води, річки
щоками котяться, знеболюючи
гострим краєм набряклі обриси душі,
я спитав колись давно в колеги:
"Чому це так вражає?" – він відповів:
"Лазери..."
Обкладинка: я + MJ
Вона стогне, коли я вилизую її анус,
надсилаю телеграми ниточками нервів
у надра голови, де душа її стискається
від насолоди, змушує мене усміхатися
і продовжувати торкатися забороненого
у плині течії оголеного справжнього,
ідея проста: секс не для того, щоб кінчати,
а для того, щоб кінчати разом...
Обкладинка: я + MJ
Над світом,
але під хмарами,
в руках металеві нерви
твого добробуту,
тягнуться від нас до обрію
на коромислах опор довгоногих,
вбирає стільки світла око від
блискавок, народжених парою,
заплетених довгими косами
у потоки гарячої кави,
у прання неспокійні спіралі,
в белькотіння смачне мультиварок,
в біганину робота-прибиральника,
у відеодзвінок на твоєму екрані
з усміхненими коханими...
Обкладинка: я + MJ
Навіть найпростіший предмет
розгортається квіткою формул,
короною чудовою чисел і літер
в очах спостерігача [е ма хо!],
переплітається з усім на світі
паростю любові та відторгнення,
так формується матриця
із фракталів, схвильоване море,
і навіть рекурсія сприймається
джерелом блаженного здивування [е ма хо!]
для того, хто став понад,
для того, хто досяг могутності
й сконструював золоте коло оптики [е ма хо!],
сфокусував у ньому промені ключем
на той бік початкового зору, побачив [е ма хо!],
як перетворюються атоми, граються
кванти, геніальний механізм простого
робить, позбавлений призначення й значення [е ма хо!],
порожній в осерді волі...
Обкладинка: я + MJ
Килимове покриття
ввібрало запах кави, поту,
електроніки й ідей,
на стелях підвісних налипли
корпоративні таємниці,
скло панорамних
вікон пам'ятає погляди –
мрійливі та тужливі, повні
віри в диво, що сидить
на верхніх поверхах і
дивиться поверх голів
на горизонт... лишились
тіні, й оголошення на сайті
про оренду...
Обкладинка: я + MJ
Солодка вага заліза
пестить натруджені м'язи,
побрязкування фурнітури –
ніби музика вітряних дзвіночків –
тримає пасок чорного Еросу спис,
який містить слова чарівні для
звільнення від сліпоти зняттям
із чакр кістяних склепінь,
червоні надра хробака
здивуються небосхилу,
коли провидіння рука проверне
ключ у шпарині скрині,
відкине кришку зі стигми,
здійметься смердючий дим
і застигне вугільним інієм
на сухій траві...
...в холодному повітрі тлітимуть
секунду літери богослужіння,
тихенько дзвіночок десь брязкне
вдалині...
Обкладинка: я + MJ
Ніж в основі доброти
твоєї клямрою тримає
купи стовбур дерева
життя, знання поведінки
підземних мешканців дозволяє
здійматися над й виділяти
з понівечених рис красу,
збирати мозаїку щастя
зі сміття, найкращого із
будівельних матеріалів,
бо йому вже далі не падати,
тож і тобі буде змога
дотягнутися до верхньої
полиці, де лежить найцікавіша
гра, в коробці вицвілій,
дістати шанс усміхатися
в обличчя божевіллю дня,
кров'ю свого гнобителя
намалювати на стіні вихід
й піти танцювати в осінніх полях...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2024/11/xsimko_an_old_broken_radio_in_the_grass_under_the_starry_suns_5d46b558-d4a9-41b6-91ee-bd8667d6f8f3_2.png)
Старий приймач,
набитий тарганами,
не чує спів, самі шуми,
крізь нього пролітають
ноти радості, але
в транзисторах його
скрегоче абразив,
плита нездатності
дешифрувати існування
відсуває на узбіччя,
там валяється, покинутий,
не може навіть сумувати,
не знає, чи працює, а чи
вимкнений... старому
приймачу один лишився
вихід – реконструкція
з модернізацією, на щастя
ще є час і є уцілілі частини,
є деталі довкола на звалищі,
і пісні ще лунають в ефірі,
є надія їх відшукати
між подряпин, і зрозуміти:
за плитою лишається обрій,
завжди залишається обрій,
шлях до нього лежить через тіло...
Обкладиинка: я + MJ
Був би богом –
вів би плем'я
перелогами,
жінок, чоловіків
і їхніх дітлахів,
без посередників,
пророків, фарисеїв,
вів би, доки не набридло
їм й самі собі боги
не стали, вилетіли б
із гнізда долонь спіраллю
у зеніт, а вниз текли б
щоками теплі сльози
за всі життя, поламані
у божевільній сліпоті тисячоліть,
які вони тепер не пам'ятають,
які лишилися позаду в мареві,
хтось озирнеться, може,
і побачить – лиш колиску
з ковдрою, з якої виросли...
Обкладинка: я + MJ
Побитий модуль,
серійний номер
05061987, ледве
вивозить екіпаж
крізь турбуленції,
бортінженер уже
на самій інтуїції
змушує чортопхайку
крутитися, ходова
співає собі сама реквієми,
але досі жива й розуміє –
немає альтернативи,
окрім обертання,
зупинка залишить
комахою в бурштині,
спалахує в соплах
обвуглених полум'я,
закопчена подача палива
з останніх сил всмоктує
поживу з осаду на дні баку,
провертає вали,
модуль смикається,
капітан зітхає й тре обличчя,
переглядаються з бортінженером,
той знизує тільки плечима,
обидва знають, що робити
ремонт на льоту під ударами
оскаженілого неба – на грані
можливого, але коли вдається
стабілізувати втомлене залізо,
можна в цьому пеклі
бачити красу хмарин, світила
й вітру, як вони нуртують,
божевільні, й ковзати
вигинами їхніми на крилах
іржавого модулю із серійним
номером 05061987...
Обкладинка: я + MJ