Із першим кроком
цей біль не припиниться,
із дві тисячі першим – теж,
але стане меншим – в цьому
можу запевнити, адже той
червоний ліс зі стежкою жарин
попереду – єдиний шлях
до волі, до ясності погляду,
наскільки вже стане оптики
у явленому безумовним
проявити структуру, усвідомити,
що помирають навіть боги,
а значить, і це може бути подолано,
хоч, може, й довго доведеться грати,
відступати, в'язнути в соромі,
спиратися на саму лишень
звичку дихати, без гарантії
перемоги у безжальній реальності
ворушити стопами, так незграбно –
спочатку, та легше стане потім,
запевняю, но́ву даю заповідь:
все не обов'язково має бути так,
усе може бути інакше...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь