Метаморф

Генетично поторочена
червоною чумою лялечка
виштовхує назовні
потворного мотиля,
чи вдасться колись
ужитися з травмою?
Історія ніби щораз
дає шанс переродитися,
але разом з тим усе
тяжча на колі гончарному
глина, глизява, розпливчаста,
скидається на блювотиння
з нутрощів Кроноса,
замучена кількістю спроб
породілля, вже дивиться
осоружно на живіт свій,
блюзнірськи плодючий,
авось народиться серед
усіх відчайдухів нарешті
той, хто відітне потворному
богу крашанки, й розімкне
страшний сон, і на вітрі
колихатимуться коси ДНК,
такі щасливі й вільні,
й подих тектиме з грудей
у крила махаонів...