Метемпсихоз

Скляна нитка часу
пропущена в хребті,
сповита в голові руками,
що грають променями
в пітьмі, якоріє в ядрі
коду глючна сталість,
пручається еволюції,
руки струни перебирають,
намагаються створити
реверсивну вібрацію,
яку почують учора ті,
чия форма лишилася
поза обрієм, з вірою
в гравітацію стрибок
виконує через безодню
той, хто бачить сон,
але плутається знову
й знову, вертається до
вихідних даних, падає
в процесі версифікації
позачасся, натягують
руки потік часток, щоб
дістатися виміру над
тривіальністю існування,
фізично пройти в мета-
фізичне, розгорнути
полотно метаверсу й
почати малювати спогади
про те, як після мільйонів
спроб мавпи вишили
бісером дев'яту симфонію
мовою зірок, той, хто
бачить сон, усміхнеться
нарешті, знесилено й
радісно, і спіткає, ймовірно,
анігіляція його, але залишиться
Хокінгова радіація
того, що зробила любов...

Обкладинка: я + MJ