Наркоз

Шелестить по щоках
сон сильногазований,
ковтає солодка пітьма,
і я більше тут не присутній,
внутрішній простір,
де залишається цятка життя,
не піддається опису,
відвернутий від свідомості,
немов Місяць від Землі,
така плекана власна цілість
обертається черговою системою,
якої не доторкнешся –
розбігається на фрактали,
зрештою, в цьому світі
немає за що втриматися,
і важить самий тільки намір
до наближення і взаєминів,
це насправді дивно, як усе
взагалі відбувається, і як
спостерігач радості й болю
зрештою у газировці сну
розчиняється...