Кімнату розітнув метеорит,
обсидіанового спису вістря
вирвалося зі шпалер,
переписало час помешкання,
застигло в учті легіону крихт
роз'юшеного вщерть бетону,
й занесло через ребра арматури
вий – мертвотний голос
збожеволілих потвор з
богослужіння костоломів,
я купив вісім балонів
спіненого сертралофту,
щоб задути отвори,
непроханий гість, громіздкий
кам'яний господар, тепер
частина ландшафту природного,
рогом став поперек горизонту,
й від нього нафтовим потоком
поглинула сонце та око тінь,
гіркотою пірнула в глотку
з горнятка, ковтаєш і міркуєш,
скільки витримає ще тих опадів
нашвидкоруч затампонована покрівля...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь