Піротемпоралія

Час горить,
усередині голови
дзиґа б'ється об стінки,
іскрить, від обличчя
услід за долонями
розплавлена ізоляція,
спазмує мить, крихти
благ до запаленої душі
пригортаєш, скидається
на те, що до заповітної
точки в просторі дістанеться
самий недопалок,
сподіваєшся, що в ньому
хоч би щось залишиться
живим...

Обкладинка: я + MJ