Набрякле серце –
спірітома, червоне
око в кошику запалених
нейронів, стогін стоп
утомлених розбитою
дорогою, з-під чола
непевний погляд в горло,
повне марнот і свободи,
і безкінечної невизначеності
поза ілюзією законів Природи
промінь відхиляється від
заданої траекторії, пошук
обтяженого злом бачить
навпомацки, часто ламається,
часто повторює знову,
часто смакує солоним,
часто губиться в порожньому,
повисає на тіні любові
пухлиною доброякісною,
але, здається, в тумані
все-таки намацав напрям,
зблиск реальності – густішої
фантазії, родовий шлях обрію,
де ти припиняєш бути
ембріоном, опиняєшся назовні,
твоя спірітома обростає корою,
і все тепло потенціалу перетворюється
на мегатонну доторку становлення,
і попри вогонь твого водню
у напрямку повернення до
дезінтеграції – усміхаєшся...
Обкладинка: Unsplash
Залишити відповідь