![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/xsimko_A_worker_in_the_exoskeleton_suit_walks_at_the_construc_63c00970-3929-4c74-a0c6-e8eb7fdd35c3_3.png)
Поміж зірок, у місиві людей,
у клекотінні доль і дій,
у розмаї ароматичних складових,
зберемось у безформний кавалок
білків, щоб утворити порожнину
ніжності – побігати душі струною
й зі струни – дістати біль
перенапруженого голосу
в переймі здійснення
радіння й розуміння гри,
позбавленої сенсу, повної проте
можливостей краси у божевіллі
дикої грози воднево-ву́гільного
буду...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/01/xsimko_grotesque_gothic_cathedral_with_overgrown_pointy_spike_34e421f2-0761-42ad-9a22-4d9a6f703e60_3.png)
І ось на світі
тільки ми і смерть,
порожні храми –
кістяки богів –
немов зачепи
карабінам сподівання
на любов, яка лише
всередині, її нема
на небі, ендемічна
клітині, вона живе
в складній організації
кислот, і починається
як ярість новонародженого,
обіцянкою у візерунках
калейдоскопічних
під повіками, коли
летиш на дотику
присутності та сну,
і містить кожен рух
барвисте благо, ті
порожні храми
перетворимо на
шкаралупу тверду,
захист від безумства
буревоїв далини,
мов насінини – квітів,
квітів, безглуздих
вибухів любові
в пустоту...
Обкладинка: я + MJ
Збирайте все наявне залізо,
згрібайте докупи всю арматуру,
будуйте моторизовані екзоскелети,
будуйте імпланти, себе будуйте,
буттю не видно кращої ідеї,
ніж ставати якомога багатшими,
нагромаджувати й домінувати
над стражданням – єдиним
притомним методом: нарощувати
й віддавати, переповнюватись
і випромінювати все можливе благо –
єдина справжня формула доброти,
перемога над голодом і злиднями,
двосічного меча балансування –
знання часу для леза і часу
для лемеша, життя над усіма богами,
fiat vita, pereat veritas! Прагнення
любові над усіма принципами,
citius! altius! fortius! Аби потонула
війна у спорті, нехай досконалої
гри немає, та треба поглибити хист
присутності, цей тягар тут назавжди,
допоки не винайдемо під нього важку
атлетику, поки не зазіхнемо на утопію...
Обкладинка: я + ChatGPT + Midjourney
І.
Згорає збіжжя золоте,
згорає в купи звалений
непотріб, четвертий вимір
все пресує в антрацит,
а з кращого – каміння
витисне коштовне, добрий
цвіт лягає пасмами на щит,
і все заради видива
пото́йбіч сьогодення,
все згорить, залишиться
лише до біса агресивна
мрія, вперта, як надія,
вірою полита, формація
кристалічна, опора
майбутнім пагонам,
це видиво едему
у глибині очей болить
тому, чиї груди простерті
назустріч негоді...
ІІ.
Поблагослови,
о Мати хробаків!
зростити й вигодувати
зерня́, посадовити в
соковитий твій живіт,
нехай здійме́ться у
білоблакить зі
сліпоти роз'ятрених
карбогідратів
єванге́лія зелена,
наполеглива, гнучка,
жагою демонів плекана
пісня розточе́ння світла,
із нагромаджень зла
сформована весна,
пророчиця пришестя
ситості й примноження
без каяття, зухвалий змах
до зоряних суцвіть,
досі небачена на тлі
тисячоліть блаженна
наша Панна...
Обкладинка: я + MJ
Все довкола – моя провина,
бо я – бог, і всі мої діти
вважають мене всемогутнім,
хоча насправді я можу лиш
трохи більше, і сили, порушені
моїм рухом, пульсують реліктовими
хвилями далеко за межами божої волі,
зяють в обличчя чорні діри,
заламують руки вихори гравітації,
розкочують площиною валами старості,
зірка знесилена знижується,
щоб загинути, проводжають
в останню путь очі, сповнені
жалості та засудження, тепер
вони всі знають смак божевілля,
з того дерева, де поховали
старого батька, у передсмертнім
сні я бачив, як один заходив
у мою майстерню, і взяв у спадок
зубило й молот – нового себе витинати...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/01/xsimko_a_vortex_of_biomass_among_the_cosmic_nebulas_vibrant_-a_a35e2c07-4bf2-415e-afe3-5d6d120f26a2.png)
Світлі ідоли падають,
забирають загарбливі тіні,
з-під них розбігаються тварі,
вгодовані в окупації,
ти навіть не знала, що шахти
пролягають під ніжною шкірою,
ти завжди гадала, що можна
за край ока штовхнути примару,
але всі вони залишаються
під повіком роїтись комахами,
коли падають світлі ідоли –
підіймаються чорні дзеркала,
ти не можеш тепер не видіти,
як у тебе ввіп'ялися жала,
як сліпий під шкірою, в пошуках виходу,
приречений в стіну врізатися,
перезавантажуватися, коли
рядки коду скінчилися,
нездатний витримати
всі ці знаки питання далі,
і не знати, що можна інакше,
око може себе побачити
поза звалищем мертвих клітин,
що можна освітити підземні ходи,
знайти вихід, приручити тварин,
пізнавщи їхні пащі та їхню здатність
любити, по той бік світлих ідолів.
Обкладинка: я + MJ
Зґарди дряпають голу шкіру, немов кошеня оксамит, проступає вишивка з льону на тіло, і шипотом хвої у тілі шумить, з бережечка надійного гуляти навшпиньки між нечистої сили вабить сопілка в вечірню блакить, розтинає пізнання одіж відьми, і по той бік відомого бачить світ...