Позначка: психіка

  • […]

    […]

    Було таке важливе щось,
    гаряче й світле, наче LED,
    але безжально виїв час
    заряд, тепер один останній
    довгий берег, на який
    дрейфують значення, аби
    померти, й під ногами троща
    снів у світлі листопадовому
    блідо мерехтить, зі світом
    добре все, лиш тут конкретний
    вузол "над" і "під" загнив,
    покрився пліснявою злиднів,
    і його антена ледь тремтить,
    і цокотом зубів доводиться
    пускати повідомлення,
    мов паперові літачки
    углиб корпускулярно-
    хвильового моря...

    Обкладинка: я + MJ

  • Dödgud

    Dödgud

    Важкий, невблаганний,
    похмура постать
    кістлявого виснаження,
    розчахнуті очі
    відбили безодню,
    яку ти побачиш за мить
    до нестями, одвічної тиші
    шляху поза тебе,
    така чорна пляма
    тебе заперечує, марна
    кожна мить, коли ти дихаєш,
    марний кожний напрям,
    куди ти рушиш,
    видиво таке чи витримаєш?
    Чи не підкосить завчасно ноги?
    Він настільки близько,
    що майже те саме, що ти,
    сидів поруч з тобою в утробі,
    зустрічав тебе при народженні,
    слідом йшов під прикриттям тіні,
    до певної міри він навіть залежить
    від твоєї волі, принаймні одяг його
    на час останньої церемонії,
    якими будуть сумарні хвилини,
    до певної міри, але не повністю,
    чи зможеш ти з цим жити?
    Витримати цей тягар чи зможеш?
    Послідовно витлівали шпалери
    на просторі, око розплющене
    розчиняло шмаття ієрархій,
    залишилася на всі горизонти
    свобод7а – відсутність підстав
    для надії на когось, крім того,
    хто ближчий, відсутність ваги
    для всього іншого, над світом
    нависає прірва бога без обличчя,
    над світом нависає прірва чорна,
    і ти ковзаєш довкруж неї, навчаючись
    еквілібристиці, навчаючись жонглювати
    тягарями, заздалегідь неуспішний,
    та інертний удосталь, щоб не спинитися
    поки що...

    Обкладинка: я + MJ

  • Етіологія Мари

    Етіологія Мари

    І.
    Вони ховаються в промінні,
    в куточку ока, там, де ніч,
    за світлими шпалерами,
    в плетінні лабіринту, який
    звивається аспидами
    запалених судин, вони
    ледь чутний шепіт,
    приплив нудоти з живота
    до скронь, аморфне
    уособлення у капі
    на моєму дереві,
    покрученому виром
    помилок...
    ІІ.
    Будова логіки від норми
    до химери, а далі лиш
    блукання між кімнат,
    у коридорах виє протяг,
    поліетиленові колише
    покрови в марудних снах,
    де водять колом вії й мари,
    де важко відтворити дім,
    вокзал на перетині вимірів,
    холодний і лячний вокзал,
    у стрункій життєвій картині
    геометрія вставлена в плоть,
    а отже, янголове тіло також
    купа збуджених кишок
    у вогні божественному тліє,
    і ти повзеш через отруйний дим...
    ІІІ.
    У чорному серці – сенс,
    а отже – ґрунт, а отже –
    шахта аж туди, де первісне
    марить гештальтом,
    прокладеним трасою
    в хромосомах,
    твої жахи, що гудять
    у скронях, твої радіння
    у животі, твоє прокляття,
    твій вічний голод, горіти,
    вдихати жарини свої,
    яка то дивна брунатна крейда,
    аби малювати едем благий,
    які то обдерті від пір'я крила,
    аби до вирію долетіти,
    кий у хребті, ненадломна постать
    тримає душу у кулаці,
    шепоче у вухо ім'я: "Дорослий..." –
    жбурляє на купу без каяття,
    у шахті на стінах п'явки
    й черви, у небі над ними
    одвічне світло, на нитці
    дзвінкій від бактерій до пневми,
    балансує вигнання твоє і дім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Обсерваторія

    Обсерваторія

    Коли облущилася
    фреска бога з-під повік,
    усесвіт вируванням див
    щемких постав, крізь отвір
    в куполі самотний
    зойк життя маленького
    вдивляється в зеніт,
    у ньому відбивається
    зоря, палахкотить під
    ребрами й поза очами,
    мова цифр таємницями
    мигтить і тріпотінням
    нервів розсипається,
    дух навчається розмовляти
    з усім, що було по той бік,
    і так усе до себе
    повертається...

    Обкладинка: я + MJ

  • У магнітному штормі

    У магнітному штормі

    Центр мого Всесвіту
    покритий виразками
    хаосу, дзвенить аритмія
    часу, спорадичні спазми,
    ще одна фаза онтогенези,
    рай на скоринці префронтального
    кортекса дрейфує магнітною
    повінню, у точках єднання
    створює отвори чорні формування
    нових структур із болем пологовим,
    із деформацією того, що хотілося
    втримати б, старе-добре тане
    у розчині незрозумілого нового,
    важко так жити з тим у симбіозі,
    навчатися користі мутуальної
    доброї й злої долі, зелені пагорби
    й виразки чорні... чорні... засади
    майбутнього чорнозему, сподіваюся,
    закладає пульсація болісна в скронях...

    Обкладинка: я + MJ