Позначка: вірш

  • Порожні дзвони

    Порожні дзвони

    Ані пам'ятки... хіба
    що труби димові,
    пощерблені вітрами
    та снарядами, ще досі
    тягнуть шиї у блакить,
    мовчать, утомлені
    нестерпною присудою
    доби, і дивляться на
    танець ЛЕП граційних
    поза вигини величних
    спин тутешньої землі,
    яка пірнає в море, ми
    були тут, але вже нема
    нас тут, і символи не
    витримали перевірки
    часом, між страхАми і
    бажаннями котає ртуть
    душі, бо вже давно не
    має напряму, і на руках
    важніє зліпок дереліктів,
    мозаїка цеглин для
    будівництва свОго з
    простору, де досі не
    вдавалося своє, де
    все розібрано чи вкрадене
    задовго до, тому тобі –
    завод, який завжди
    з тобою, тобі зерно
    в чорноземі за межами
    свідомого, в цистерні голови,
    в цехах і потаємних коридорах
    тепло в тілах машин, з яких
    здіймається постава твого бога,
    й ви разом блукаєте, зчудовані,
    між формами рухомими
    у горлі дзвону пустоти...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Знання – ключі до
    більшого незвіданого,
    підтримка смакових
    рецепторів зголоднілого
    до буття, він завжди
    залишається в шепотінні
    за завісою відповідей,
    балансуючи без опертя...

    Обкладинка: я + MJ

  • Viscerium II

    Viscerium II

    Виворіт раю рясніє вузликами
    Макіавеллі, благі та нечисті
    наміри тчуть іржаві савани
    всередині стін, бо 
    з коріння одного
    елементарного правила,
    що глибоко у чорноті –
    "нарощуй і домінуй" –
    гонять у висоту
    взаємно знавіснілі
    два пагони: кліщ і титан,
    антагонія миршавого живота
    і білого мармуру, здатність
    сягати й здатність смоктати
    досягнуте, я бачив, як ноги
    добра спираються на зло
    розчавлене, між ними відмінність
    математично смішна, 
    але такі несхожі результати
    у рівнянь, шлях один прямує
    до сп'яніння вітрами, другий – 
    до голодної кривавої ями,
    і любові дар пізнає не всякий,
    і до неї приставлені риштування,
    бо вона така крихка – ховається
    у черепі між серцем і кишками,
    невіддільна від того багна,
    з якого зліплені ми з вами,
    ледве сягає сяйва в зеніті храму,
    лущиться весь час шматками,
    тимчасова між почварами,
    нарощуй плоть на її поставу,
    домінуючи над червоною масою,
    що тягнеться до її плаття
    вкусити чи поцілувати...

    ...мрій про те, як згодом
    останній диявол розбудить
    померлого бога, й укаже на неї:
    "Поглянь! Поглянь!"

    Обкладинка: я + MJ

  • Чуже

    Чуже

    Чуже холодним поліетиленом
    ялозить по голих плечах,
    скрегоче по дверях зубами,
    проступає на стіні червоною іржею,
    ковтає світло ліхтаря,
    сидить і дивиться з-під стелі,
    не мигає, стежить... стукотять
    у скроні пальці зсередини,
    судомить щелепи, тисне вода
    в черепі – чорна, повна потвор,
    вичавлює безсиле питання "що воно?.."
    – отвір у підвалини, де сховані
    обпалені підземними пожежами
    тіла твої, заплакані, роз'ятрені, злі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Місце сили

    Місце сили

    Доми металу сповніть металом,
    нехай спортивна пісня дзеленчить
    і гупає здолання гравітації, коли
    сталевий м'яз викривлює довкола
    себе час, нехай триває свято в
    олімпійських селищах, нехай розпише
    простір карколомний рух, коли
    майданчик – полотно священній
    геометрії, коли танцює в тілі
    математика за руку з духом,
    і над трибунами шумить єктенія
    тріумфу: Citius! Altius! Fortius!
    Citius! Altius! Fortius!

    Обкладинка: я + MJ

  • Дефлорація

    Дефлорація

    Інтелект – не константа,
    мораль – не порятунок,
    добре – зліплене зі злого,
    у світла – праматір пітьма,
    це банальне софістикування
    оголює положення, у якому я
    опинився, ідеал відмирає
    у марафоні на виснаження,
    облущується фарба й металеве
    покриття, оголюється сороміцький
    політекономічний скелет,
    цей сумний кадавр тліє й
    досі тим дарує світло вірянам
    у благословенних шорах, та
    реальність брутальна попереду
    не готує нічого, крім чудовиськ,
    і я не маю певної відповіді,
    просто стискаю ганглій у голові
    й переходжу в режим прямоти
    пошуку рішень щонайбільш
    нагальних проблем, починаю
    потроху місити у тиглі гній –
    ліпити іграшкову фортецю,
    можливо, це жорстоке навчання
    дощами відчаю марно не минеться,
    й щось на сірому ґрунті зросте?..

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Процедурне генерування ландшафту
    обіцяє безкінечну подорож
    крізь простір варіацій
    з мінімальними повторами,
    цей вимір не сферичний,
    він – спіраль Архімеда,
    досконала планета
    в досконалій системі,
    дерева-дерева, кущі, квіти, трави,
    комахи, птахи, риби, звірі і люди,
    міста, села, транспортна інфраструктура,
    і вода, вода всюди, питна і солона,
    в болотах, джерелах, річках і озерах,
    морях, океанах і в атмосфері,
    стікають вздовж ока, лунають у вухах,
    у носі та на язику реагують,
    на шкірі шумлять посеред волосків,
    і серце схвильоване швидко вібрує,
    і тіло торує нерівний маршрут
    нізвідки в нікуди...

    Обкладинка: я + MJ

  • Bomb Cyclone

    Bomb Cyclone

    Колосальна воронка
    молодого бомбардувального циклону
    всією своєю потужною міццю
    у нисхідній спіралі в часі фокусується
    в одній точці – аби посунути дрібку
    на міліметр...

    Обкладинка: я + MJ

  • Біла вода

    Біла вода

    М'який білий шум
    грає з тишею в сутінках,
    мінус уповільнює ходу,
    розгортає подих, проводить
    у потаємний вимір, схований
    за буднем, предмети набувають
    нетипових для себе властивостей,
    здається, що руку лише простягни –
    торкнешся сновидіння,
    як згори, так і знизу, а отже – ти майже
    літаєш, а отже – майже все можливо,
    збирає світло з неба біле диво,
    сідає на вії пестливо, єднається
    з джерелами солоної води, річки
    щоками котяться, знеболюючи
    гострим краєм набряклі обриси душі,
    я спитав колись давно в колеги:
    "Чому це так вражає?" – він відповів:
    "Лазери..."

    Обкладинка: я + MJ

  • ХХХ

    ХХХ

    Вона стогне, коли я вилизую її анус,
    надсилаю телеграми ниточками нервів
    у надра голови, де душа її стискається
    від насолоди, змушує мене усміхатися
    і продовжувати торкатися забороненого
    у плині течії оголеного справжнього,
    ідея проста: секс не для того, щоб кінчати,
    а для того, щоб кінчати разом...

    Обкладинка: я + MJ

  • Високо вольти

    Високо вольти

    Над світом,
    але під хмарами,
    в руках металеві нерви
    твого добробуту,
    тягнуться від нас до обрію
    на коромислах опор довгоногих,
    вбирає стільки світла око від
    блискавок, народжених парою,
    заплетених довгими косами
    у потоки гарячої кави,
    у прання неспокійні спіралі,
    в белькотіння смачне мультиварок,
    в біганину робота-прибиральника,
    у відеодзвінок на твоєму екрані
    з усміхненими коханими...

    Обкладинка: я + MJ

  • ཨེ་མ་ཧོ

    ཨེ་མ་ཧོ

    Навіть найпростіший предмет
    розгортається квіткою формул,
    короною чудовою чисел і літер
    в очах спостерігача [е ма хо!],
    переплітається з усім на світі
    паростю любові та відторгнення,
    так формується матриця
    із фракталів, схвильоване море,
    і навіть рекурсія сприймається
    джерелом блаженного здивування [е ма хо!]
    для того, хто став понад,
    для того, хто досяг могутності
    й сконструював золоте коло оптики [е ма хо!],
    сфокусував у ньому промені ключем
    на той бік початкового зору, побачив [е ма хо!],
    як перетворюються атоми, граються
    кванти, геніальний механізм простого
    робить, позбавлений призначення й значення [е ма хо!],
    порожній в осерді волі...

    Обкладинка: я + MJ

  • The Office

    The Office

    Килимове покриття
    ввібрало запах кави, поту,
    електроніки й ідей,
    на стелях підвісних налипли
    корпоративні таємниці,
    скло панорамних
    вікон пам'ятає погляди –
    мрійливі та тужливі, повні
    віри в диво, що сидить
    на верхніх поверхах і
    дивиться поверх голів
    на горизонт... лишились
    тіні, й оголошення на сайті
    про оренду...

    Обкладинка: я + MJ

  • Володар Обрію

    Володар Обрію

    Солодка вага заліза
    пестить натруджені м'язи,
    побрязкування фурнітури –
    ніби музика вітряних дзвіночків –
    тримає пасок чорного Еросу спис,
    який містить слова чарівні для
    звільнення від сліпоти зняттям
    із чакр кістяних склепінь,
    червоні надра хробака
    здивуються небосхилу,
    коли провидіння рука проверне
    ключ у шпарині скрині,
    відкине кришку зі стигми,
    здійметься смердючий дим
    і застигне вугільним інієм
    на сухій траві...

    ...в холодному повітрі тлітимуть
    секунду літери богослужіння,
    тихенько дзвіночок десь брязкне
    вдалині...

    Обкладинка: я + MJ

  • Ніж

    Ніж

    Ніж в основі доброти
    твоєї клямрою тримає
    купи стовбур дерева
    життя, знання поведінки
    підземних мешканців дозволяє
    здійматися над й виділяти
    з понівечених рис красу,
    збирати мозаїку щастя
    зі сміття, найкращого із
    будівельних матеріалів,
    бо йому вже далі не падати,
    тож і тобі буде змога
    дотягнутися до верхньої
    полиці, де лежить найцікавіша
    гра, в коробці вицвілій,
    дістати шанс усміхатися
    в обличчя божевіллю дня,
    кров'ю свого гнобителя
    намалювати на стіні вихід
    й піти танцювати в осінніх полях...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Старий приймач,
    набитий тарганами,
    не чує спів, самі шуми,
    крізь нього пролітають
    ноти радості, але
    в транзисторах його
    скрегоче абразив,
    плита нездатності
    дешифрувати існування
    відсуває на узбіччя,
    там валяється, покинутий,
    не може навіть сумувати,
    не знає, чи працює, а чи
    вимкнений... старому
    приймачу один лишився
    вихід – реконструкція
    з модернізацією, на щастя
    ще є час і є уцілілі частини,
    є деталі довкола на звалищі,
    і пісні ще лунають в ефірі,
    є надія їх відшукати
    між подряпин, і зрозуміти:
    за плитою лишається обрій,
    завжди залишається обрій,
    шлях до нього лежить через тіло...

    Обкладиинка: я + MJ

  • …вище божих зір

    …вище божих зір

    Був би богом –
    вів би плем'я
    перелогами,
    жінок, чоловіків
    і їхніх дітлахів,
    без посередників,
    пророків, фарисеїв,
    вів би, доки не набридло
    їм й самі собі боги
    не стали, вилетіли б
    із гнізда долонь спіраллю
    у зеніт, а вниз текли б
    щоками теплі сльози
    за всі життя, поламані
    у божевільній сліпоті тисячоліть,
    які вони тепер не пам'ятають,
    які лишилися позаду в мареві,
    хтось озирнеться, може,
    і побачить – лиш колиску
    з ковдрою, з якої виросли...

    Обкладинка: я + MJ

  • Аварійний ремонт

    Аварійний ремонт

    Побитий модуль,
    серійний номер
    05061987, ледве
    вивозить екіпаж
    крізь турбуленції,
    бортінженер уже
    на самій інтуїції
    змушує чортопхайку
    крутитися, ходова
    співає собі сама реквієми,
    але досі жива й розуміє –
    немає альтернативи,
    окрім обертання,
    зупинка залишить
    комахою в бурштині,
    спалахує в соплах
    обвуглених полум'я,
    закопчена подача палива
    з останніх сил всмоктує
    поживу з осаду на дні баку,
    провертає вали,
    модуль смикається,
    капітан зітхає й тре обличчя,
    переглядаються з бортінженером,
    той знизує тільки плечима,
    обидва знають, що робити
    ремонт на льоту під ударами
    оскаженілого неба – на грані
    можливого, але коли вдається
    стабілізувати втомлене залізо,
    можна в цьому пеклі
    бачити красу хмарин, світила
    й вітру, як вони нуртують,
    божевільні, й ковзати
    вигинами їхніми на крилах
    іржавого модулю із серійним
    номером 05061987...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Тендітне, крихке люстерко,
    тоненька мала параболка...
    ...скільки думаю я про той світ
    величезний, що ти прагнеш
    у себе ввібрати, то згадую
    твою крихітну хатку поміж
    інших таких – фасеток
    планетарного ока, які відлітають
    лускинками, лягають на груди Осені
    з усім, що встигли відбити в собі,
    малюнком променів, візерунком
    своєї гри, доброї чи яка вже є,
    то й що з того? що з того?
    ...хіба що згори залишається
    дерево, якому дописати в небі
    ще один рядок допомогли...

    Обкладинка: я + MJ

  • Реквієм за Мегаструктурою

    Реквієм за Мегаструктурою

    Не кожному випадає побачити
    колапс сфери Дайсона довкола
    зорі, що вмирає – з кайданів тіні
    виривається яскравий позіх –
    атлант розправляє плечі й побудовані
    на них палаци ущент розносить,
    порожні споруди заповнює полум'я,
    руйнуються естакади, провалюються
    поверхи, мільярди квадратних метрів
    нашого минулого тонуть у білому морі,
    з якого пили ми так жадібно й довго,
    й не змогли його випити, два бога –
    Гелій і Водень – сміючись, кавалькадою
    пробігають повз усе створене, захоплюючи
    з собою в майбутнє, з яким нам не по дорозі,
    ми визираємо з наших ковчегів, евакуйовані,
    врятовані від колосального просвітлення
    відстанню космосу, цятки мікрогравітації,
    що забрали в нейтрино час й намотали на
    синапси, що тепер несуть на собі засмагу –
    відбиток нестерпного блиску, гідного
    поховання мегаструктури, виниклої з надр
    генію й надрами зорі своєї поглинутої,
    пускаємо солоні краплини пливти у невагомості,
    зародки мрій нового покоління...

    Обкладинка: я + MJ + PS

  • G.O.D.D.I.T.Y.

    G.O.D.D.I.T.Y.

    Бог – не персона,
    бог – речовина, хоча
    й диктує парейдолія
    обличчя в брижах, та
    психологічний портрет
    його – періодична таблиця,
    Deus est machina,
    найкращі молитви
    до неї – математика
    у храмі лекторію,
    вівтар її – лабораторія,
    хрест її – π,
    поклоніння їй – пізнання́,
    дарунок її – Філософський камінь,
    вона – працює, довкола розлите
    гудіння водню та вуглецю…
    …вслу́хатися
    в присутність життя
    навіть за межами життя,
    в музику його тиску,
    в істинність гри
    без практичного смислу,
    коли доконано ритуал,
    витончується матриця слів
    і цифр, залишається просвітлення
    розуміння,
    історія, прочитана на сторінках днів,
    стає зіркою…

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Цей біль – священний –
    окреcлює амплітуду
    тріпотіння твого серця
    в процесі зоряної дисперсії,
    у тендітній рівновазі між
    гравітацією та випроміненням, 
    яка непомітно хитається,
    мов дівчинка на кулі,
    і все всередині передчуває,
    як душа стане попіл,
    біль залишає у вакуумі
    щемливий спів про все, що
    найбільше важило, й тіло
    червоного гіганту зберігатиме
    спадок для когось, кому
    раптом не буде байдуже
    в нуртуванні чужих і химерних форм,
    цей біль – священний,
    в ньому все, що – було...

    Обкладинка: я + MJ

  • Цифровізм

    Цифровізм

    Чиста інформація –
    цифри, позбавлені значення,
    позбавлені сенсу, позбавлені
    застосування, дещо,
    пов'язане з нами лише
    химерним естетичним почуттям
    від того, як воно грає,
    як воно існує, таке симетричне,
    таке безпосереднє, таке
    музичне, таке остаточне,
    та водночас – безмежне,
    позалюдський всесвіт,
    позалюдський вимір,
    позалюдська краса...

    Обкладинка: я + MJ

  • Некрозистенція

    Некрозистенція

    В мене нема стійкості,
    в мене нема впертості,
    в мене є лиш інерція
    напівпритомного вибору,
    голос ущент заглушений,
    погляд додолу опущений,
    сухість на місці солоних джерел,
    і спалене поле нейронне,
    в мене немає бачення,
    хитрого плану не маю я,
    часто здається, потрачено все,
    та не достеменно насправді це,
    як воно буде? – не знаю,
    стежка заростає бур'янами
    вмить, і час біжить, за часом
    не встигаю, тьмарить лиш
    на обрії стіна – все ближче
    підступає, обличчя горить,
    покривається набряками,
    так мало випадає існування,
    щоб зрозуміти, вижити і досягнути
    хоч сяких-таких вершин...
    ...в сухому висліді все-таки найкрутіше –
    ми з моєю любов'ю дали життя,
    краще ніж мали, а отже потойбіч
    завіси попереду проглядає ранок...
    ...трошки усміхаюся...

    Обкладинка: я + MJ

  • Вересень

    Вересень

    Він прийшов,
    ховаючись по той бік світла,
    поцілував у скроню літо
    на побаченні таємному під покро́вом тіней,
    він прийшов
    затемненням уздовж очей,
    провісник безодні зимових ночей,
    лагідний дух із найніжнішими долонями,
    він прийшов
    у блаватному балахоні
    із кишенями, повними яблук червоних,
    гостинцями туманних садів,
    він прийшов,
    і на секунду я зрадів,
    а потім замовк, зачудований зміною співу,
    невже
    він прийшов
    як відповідь тисячам невмілих молитов
    по той бік віри, працівник космічної ДСНС
    за викликом на сполох,
    він прийшов,
    і в абстракціях моєї міопії
    замайоріло щось безформне, але схоже
    на надію
    почуватися щасливим знову...

    Обкладинка: я + MJ