Позначка: війна

  • Володар Обрію

    Володар Обрію

    Солодка вага заліза
    пестить натруджені м'язи,
    побрязкування фурнітури –
    ніби музика вітряних дзвіночків –
    тримає пасок чорного Еросу спис,
    який містить слова чарівні для
    звільнення від сліпоти зняттям
    із чакр кістяних склепінь,
    червоні надра хробака
    здивуються небосхилу,
    коли провидіння рука проверне
    ключ у шпарині скрині,
    відкине кришку зі стигми,
    здійметься смердючий дим
    і застигне вугільним інієм
    на сухій траві...

    ...в холодному повітрі тлітимуть
    секунду літери богослужіння,
    тихенько дзвіночок десь брязкне
    вдалині...

    Обкладинка: я + MJ

  • Некрозистенція

    Некрозистенція

    В мене нема стійкості,
    в мене нема впертості,
    в мене є лиш інерція
    напівпритомного вибору,
    голос ущент заглушений,
    погляд додолу опущений,
    сухість на місці солоних джерел,
    і спалене поле нейронне,
    в мене немає бачення,
    хитрого плану не маю я,
    часто здається, потрачено все,
    та не достеменно насправді це,
    як воно буде? – не знаю,
    стежка заростає бур'янами
    вмить, і час біжить, за часом
    не встигаю, тьмарить лиш
    на обрії стіна – все ближче
    підступає, обличчя горить,
    покривається набряками,
    так мало випадає існування,
    щоб зрозуміти, вижити і досягнути
    хоч сяких-таких вершин...
    ...в сухому висліді все-таки найкрутіше –
    ми з моєю любов'ю дали життя,
    краще ніж мали, а отже потойбіч
    завіси попереду проглядає ранок...
    ...трошки усміхаюся...

    Обкладинка: я + MJ

  • Саркомат

    Саркомат

    Війна онкохворого проти зомбі,
    у животі Голодомор, в артеріях Прип'ять,
    у серці – мрія про садок і волю
    ятрить м'язи, змушує вставати,
    брати постіль і йти – мостом через загибель
    хитким, крізь ю'рми ворогів, які
    луснуть один за одним під тиском
    протидії, та досі сутеніє горизонт
    і за димом не видно світила,
    болить усе тіло від сарком, від судин,
    забитих мутованими клітинами,
    голова загачена пилом і піском,
    лише пальці вперто тиснуть на гачок
    спусковий, спускаючи вістря в
    осердя чуми, стільки століть
    повторювана дія, що кінцівки
    звикли до кривизни, позасвідомо
    хворий вірить, що зможе вилікуватись,
    якщо залишиться живим у нагромадженнях
    злоякісних пухлин біля стіни карциногенів,
    поза межами болю, поза межами терпіння,
    поза межами волі, поза самоусвідомленням,
    на одному тлінні заряду в спинному мозку,
    на відсутності в місці присутності,
    мов куля у балістичній приреченості
    торувати тунелі любові, з німим
    сподіванням побачити світло на виході...

    Обкладинка: я + MJ

  • Тренодія

    Тренодія

    Зачепися, душа,
    за пил, за пилок, за котяче хутро,
    за стебло будяка, за кульбабин пух,
    за яку там ще незначущість –
    щоб не знесло хвилями ентропії,
    щоб залишитися тут, навіть як
    пам'ять витре жорстоке море,
    бо саме тут були найкращі хвилини,
    бо саме тут були найвитонченіші минути,
    бо саме тут були ми, бо саме тут було я,
    бо саме тут не прижилося коріння,
    але саме на цей ґрунт спиралося в спробах,
    зачепися, душа, зачепися, мій марний погляде,
    збайдужій до правди сумної із уст освічених,
    тримай біля серця у коханні й захопленні створене,
    нехай, рано чи пізно, життя яросне й зболене
    стане світлим потоком матерії переродженої,
    я люблю своє й своїх, наскільки на те спроможний,
    і зараз, і, може, тоді, коли станемо плазмою наднової...

    Обкладинка: я + MJ + Ps

  • Violencendence II

    Violencendence II

    Якщо любити долю безумовно,
    заспівати осанну ворогові
    за німб довкола мого образу,
    за контраст у моїх кольорах,
    то на дошці ікони проступить
    чудовисько – загрозливе, смертоносне –
    яким я стала, насильство, що
    я опанувала, у кігтях буде й зубах,
    й лусці, й мацаках, бо що глибше,
    то далі я від ссавця, і ближче до
    диявола, й тепер мені подобається
    чути, як шкварчать недопалки
    твоєї армії, як стукають секунди
    до неіснування, ядучої агонії
    повні, як гасне мутне світло в
    твоїх очах й тебе ковтає вогонь,
    бо вогонь – то єдиний спосіб
    виправити твою історію, й зі
    смороду твоєї соми витягнути
    як не красу, то принаймні користь
    степовим ґрунтам...

    Обкладинка: я + MJ

  • Violencendence

    Violencendence

    Славослів'я хряскоту ворожих кісток,
    ікона простреленої голови,
    круками дароване прозріння,
    наміри під нігтями обвуглених рук,
    прибитих до хрестів смертного оніміння –
    метал провадить літургію, куля за кулею
    до трансценденції торують шлях усередині тіла,
    цідить русло між могилами напівпаралізована
    надія, перебираючи чотки способів спасіння
    найефективніших, зі сторони ранку – дим...
    і копошіння – повзуть чумні до життєдайної ріки, 
    запалені роти неситі припадають до води,
    й один за одним, шерег за шерегом – від спраги гинуть.

    Обкладинка: я + MJ

  • Живі ланцюжки

    Живі ланцюжки

    Історія тримає
    в полоні жалю,
    саднить розтерта
    залізом душа,
    забитий епітелій
    завтовшки в броню
    від опадів злих
    покриває іржа,
    та хто має терпець –
    той буде митець,
    лід на мозку врівноважує
    лаву на серці, люди
    тягнуться на край безодні
    ланцюжком, люди
    витягують з безодні тварин
    і людей, з мінусів повертають
    положення в нуль,
    колись перетнути межу в плюс,
    може, стане сил...

    ...коли піраміди потвор
    під натиском упадуть...

    Обкладинка: я + MJ

  • Майбутнє спить

    Майбутнє спить

  • Чорна райдуга

    Чорна райдуга

    Сонце свободи світить усім,
    та кривавий обов'язок кидає
    тінь, тривогу вводить у мозок
    тупим вістрям іржавої маячні,
    що від неї не можна натягнути
    ковдру на голову, на болотах
    прокинувся п'яний Фенрір, і він
    не дискримінує нікого, однаково
    жере всіх, йому байдуже до
    кольору шкіри, субкультури,
    релігії, статевої орієнтації, ґендерної
    самоідентифікації, громадянської
    позиції, він просто харчується
    трупами, а потім у храмах облизує
    золото бога любові, який навчає
    ненавидіти, тому кожному доводиться
    чомусь навчитися, кожному доводиться
    щось зрозуміти, наприклад, ці́ну
    й значення зброї, наприклад, про
    наслідки вчорашнього політичного
    вибору, наприклад, про тендітність
    миру та тонкість цивілізаційної
    плівки над безоднею зубастого
    гармидеру, про умовність меж між
    цис і квірами, ми в одному човні
    маневруємо між щелепами Фенріра,
    слабкі й сильні, під нашою ковдрою,
    зшитою похапцем з усього, у що
    можна було повірити, ховається
    безцінна Зірка, і все тепло, що
    лишилося в світі – на нас таких-
    сяких...

    Обкладинка: я + MJ

  • Жито

    Жито

    Темні смуги починаються,
    світлі смуги лише починають,
    ворухнути хоч м'язом під обваленими
    плитами, вдихнути краєм легень,
    згадати вчасно "помирати зібрався,
    а жито сій", шепотіти собі "я - кульбаба",
    клітини ділити, поширювати ентропію,
    ворожий пил змішати зі своїм і
    мурувати мегаліт, на який обіпреться дім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Уран

    Уран

    Крихти на столі Долі,
    крихітні перекотиполя,
    підсунься поближче до джерела
    невидимого світла, ми
    не припинимо бути крихтами,
    проте кожна трошки також
    випромінюватиме, і в загаченому
    просторі стане на люмен світліше,
    асфальтобетон віддасться тріщинам,
    над руїнами вежі вщент знищеної
    колоситимуться згодом радіоактивні
    кульбаби.

    Обкладинка: я + MJ

  • На схилі Фуджі

    На схилі Фуджі

    Пора в’язати… Самопочуття дає зрозуміти, що черговий поетичний період завершено, тема вичерпана, нема сенсу продовжувати мучити творчі залози. Тепер треба зібрати все написане в книгу. Це буде вже другий неопублікований рукопис, 6 у загальному рахунку. Є концепція, є робоча назва, але краще озвучу все вже по готовності, аби не наврочити. А поки – віршик…

    Не помер...
    просто повзу повільно,
    за сантиметром міліметр,
    тягну піщинку свою ледве-ледве,
    але як є... вже як є... дрібничка
    на шкірі Всесвіту намагається
    стримувати пожежу в нервах,
    підтримувати дихання, не при-
    пиняти сіпатися, не дати
    сходженню перетворитися
    на занепад, спирається на
    крихту, з якої [через століття] 
    сконденсується  мегаліт 
    у розчині фармакологічному...
    ...якщо пощастить, то стане
    частинкою того масиву, який
    порятує світ...

    Обкладинка: я + MJ

  • Містерія

    Містерія

    У брині марева святі
    плетуть порфіри
    лицарям, які пішли
    за хмари марш-кидком
    на порятунок світу,
    нитки під пальцями
    співають жалісно,
    і дивляться
    мироточиво, аби
    був легше шлях,
    аби ковзало легше
    пір'я шкірою вітрів,
    аби щастило в горлі
    вогняного виру дістати
    світло й оселити в очі
    тим, кого так сильно
    полюбили, кому вернутися
    навіть без дихання
    заприсяглись...

    Обкладинка: я + MJ

  • Descensus

    Descensus

    Хто знає – зі світла
    спускається в тінь,
    у відсутність занурює
    руки поволі, вставляє
    полімер між зубів, щоб
    не стерти їх об зане-
    покоєння, тестує, на-
    скільки далеко сягне
    вогонь, скільки вже його
    є в долоні, ця діяльність
    позбавлена будь-якого
    сенсу, ця діяльність
    позбавлена будь-якого
    значення, ця діяльність
    просто саме життя,
    з тих пір, як промінь
    звився протуберанцем,
    торкнувся зернятка
    гарячим пальцем,
    зрушив маятник серця
    у мовчанні, й потягнулося
    дерево у два спрямування,
    що більше вбирає світла,
    то далі у пекло свердлить,
    що величніші емпіреї –
    жахливіші глибини смерті,
    що більша любов – щільніше
    стискаються зуби, хто знає –
    робить собі вакцинації згуби
    бо в садах високих надій
    мацаки чудовиськ завше
    в'ються за стопами,
    та лоскоче парость чорна
    у хребті...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Скинулись копІйками,
    скинулись життями,
    скинулись кінцівками
    та ще якими травмами,
    скинулися мріями,
    скинулись родинами,
    скинулися друзями
    та ще якими рідними,
    скинулися твердістю,
    скинулися м'якістю,
    скинулись, що майже
    ніц нічого не зосталося,
    й от сидим та крутимо
    млини вже по інерції,
    зжирають жорна трупи,
    але дещо вже потерлися,
    і я в душі вже не їбу,
    куди ми всі прикотимось,
    з-під лоба зирю у імлу,
    скидаю щось по змозі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Мужиґ

    Мужиґ

    Сміємося з жаху,
    щоб утамувати нерви,
    свідомі ціни, яку, ймовірно,
    здере з нас доля, але ніколи
    не скажу, що тебе "забрали",
    до кінця твоя на все буде воля,
    бо знаєш прекрасно криву
    стежину, бо знаєш чудово,
    крізь які вона пролягає брами,
    та попри все, можливе та
    неможливе, хочеться, аби
    вижив, аби дістався
    тієї вершини, якої бажаєш...
    ...тепер я знаю, чуваче, 
    що значить без надії
    сподіватись.
  • शून्यता

    शून्यता

    Голова здійнята
знову падає в сон,
від наміру гострого
лишається м'ясо
й шун'ята, підійматися
вдається на автоматі,
заведеному задовго до,
нерви, вибиті з ритму
давно, звикають до
перманентної відсутності
ладу, символи покриває
кров, тільки вартість
продовжує падати,
з утомою стрінеться втома,
і будуть удвох горювати,
колись, через років сто,
може, виплачуть усі рани,
і хиткою ходою з-за столу
поплентаються будувати...

    Обкладинка: я + MJ

  • Свобода

    Свобода

    Тягар заповітів на шиї,
в руках металевий колос,
у лещатах пульсують надії,
жене воювати свобода,

свобода – то не сьогодні,
свобода наза́вжди завтра,
свобода – прозора мрія,
за яку прийнято помирати,

у небі вальсують стихії,
в окопах суворі солдати,
вбиватимуть, не загинуть,
сподіваюся, за свободу,

бо хочеться дуже жити,
собі хочеться та іншим,
хати́ мурувати, саджати
сади, з дитиною грати,

сміятись... та не сьогодні,
тато ще поки на екрані лиш...

    Обкладинка: я + MJ

  • Некрономія ІІ

    Некрономія ІІ

    Бачив світло в очах паразитів,
таке мертве ззовні, тепле зсередини,
в житті кожної тварі бога порівну —
хоч змагаються насмерть форми —
бо кожна гидота теж зоряний попіл,
і попіл кублиться, утворює колір,
нагромаджується в силуети,
в'ється рядками історій, як заковтують
одне одного в ритуалі плоті, й кожній
частці завданого болю є частка ненависті,
ланцюгом руйнації прокладається
шлях любові, у війні винаходиться мир,
дихають хробаки уві сні, задоволені,
здіймаються левіафани над морем
брудним, щоб відчути себе живими,
благословенна котиться планетою
сваволя під прапорами світлих мрій —
де з тобою ми опинимося в ході злої гри? —
загибель спіткає чудовиськ, 
загибель спіткає достойників,
слід, що лишиться в космосі з то́го,
такий жахливо незначний,
але втім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Шахта в небо

    Шахта в небо

    Вежа, вежа... шахта в небо.
Риєм, риєм... колобродим.
Крутим, крутим...
Жорна, жорна...
в небо женемо гвинти, і
білим, білим димом колір
геть летить від голови,
біографій сірий попіл
пригортається до вій,
осідає в альвеолах
паливом інертних мрій,
кожний попередній поверх –
надбання пітьми, і стогін
крові по судинах м'язів
чорною образою відгонить
замість чистоти без докору
й догани, стовбур цей
польоту янголів будують
шахтарі, яким не пофіг,
хоч не вистачає сил
на поталу кинутись Красі,
штовхають камінь колами
шорсткі долоні й годі,
тим і горді, голі в чорнім
золоті в тіні осяйних крил...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    О. Мацієвському

    Дорога лишилась така
страхітливо коротка,
пряма і порожня, немає
більше за що зачепитися,
ближче і ближче туман,
і терпкість вимочених
трав на ґрунті чорно-глиняному
досі не була ще так близька,
у суміші гіркій з останньою
цигаркою тане на губах надія,
усе життя вміщається у видих
"Слава Україні!", а далі крапки...
крапки... крапки... крапки...

    Обкладинка: я + MJ

  • Перспектива

    Перспектива

    Вас тут нема, ви – там,
голограма в кінці тунелю,
спроектована з мого
третього ока, повзу до вас
безводною пустелею
під виєм кодла мороку
над головою, у спалахах
повітряної боротьби поставив
катетер системи переливання
поту в ударні засоби, сподіваюся,
вдасться цей полин прожувати,
ще чимало на що сподіваюся,
трясця їхнім матерям усім,
не знаю... не знаю... не знаю... 
кінцівками перебираю
лишень у напрямку своєї
голограми, до ікони 
двох радісних усмішок...

    Обкладинка: я + MJ

  • Паразитизм

    Паразитизм

    Залізо в горлянці ворога,
    хотілося змусити заплатити
    за скоєне, але вийшло, на жаль,
    милосердно та швидко, крутнути
    хіба, щоб напевно вже, бо нежиті
    властиво повертатися з мертвих
    під дією холодної некромантії...
    ...ціла країна у рутині мовчазній
    перетворилася поволі на комах,
    і повалила на тіла з жаринами
    надії усередині, теплом приваблена,
    сліпа, тупа, напівжива речовина,
    скам'яніла в обіймах жаху душа
    перетворює все, чого доторкнеться
    на гній, і заходиться потім над
    полями змарнілими виєм, і смокче
    юшицю з ґрунтів, щоб віддатись
    хазяїну жирним мішком на столі
    довжелезному в сподіванні на диво...
    ...з-під леза стікає драглистий 
    галюциноген, безодня в очницях
    люстерками темними дивиться,
    там видно, як за спиною шкіриться
    паразит, та куля, яку вони завжди
    стріляють у спину – ще до початку
    війни, бо ніколи не йдуть на ви,
    не пустивши заздалегідь 
    стрічкового хробака з тилу...
    Пильнуй-Т. Пильнуй-Т. Пильнуй-Т.

    Обкладинка: я + MJ

  • Гра

    Гра

    Бій перетворюється
на абстракції,
рій векторів імовірностей,
ти намагаєшся ухилятися
й не дати ворогу ухилитися,
в цьому вихорі біфуркації
стільки майбутніх сплелися,
в разі чого перезавантажитися
зможеш із них у якихось,
в цьому танці у шанцях шанси
підійма те, чому ти навчився,
й на відсоток до ста лиш останній
припадає сумне "не судилося...",
кульки, ниточки, м'ячики, колеса –
нам доводиться гратись довічно,
необхідно практикуватися,
сподіватися не програти,
на чекпойнтах не забувати
зберегтися...

    Обкладинка: я + MJ

  • Вирване коріння

    Вирване коріння

    Космополітизм –
намагання прив'язати
видерті вітрами корені,
на мову серця лягає
ще мова легень і хрящів,
сидиш і зважуєш на
аптечних терезах поезію,
скільки усмішок треба,
а скільки сліз, як сказати
про руки натомлені, очі
зболені, про смерть, від
якої втік коридором плоті
й крові тих, хто не схотів
утекти, в шумі засудження
і прощення, з індульгенцією
хворих колін, заради Родини,
всі на війні цій заради Родин,
і я знову не знаю, чи являю
собою достатньо міцний тил,
раз уже так сталося – йти
по життю в ар'єргарді, чи
гарно вивчив посадові інструкції,
одне зрозумів – не мовчати важливо,
обережно збирати намисто слів
і вдягати його на час, який нас
поглинає, сплітати прикраси з полину
хоча б на узбіччі, хоч би на кілька
нот аби переважити смак
нещастя у піднебінні, домівці віршів...

    Обкладинка: я + MJ