![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/08/xsimko_a_tough_man_beating_down_the_ballistic_missile_with_hi_e9723cf7-3eba-42b8-bf89-cee76d7d11ff_0.png)
Доля – вітер, ми – насіння,
ніяк не всядемось на ґрунт,
ніяк не пустимо коріння,
лише у шанці доля рекламує кут,
мовляв, щоб бути якнайближче,
а щастя – то вершки для інших,
а щастя – надто рідкісний продукт...
Звичне жахливе,
жахливе звичне...
Хуйня-війна з народу
цідить героїзм за роком рік,
і мрії тільки про вітчизну,
поки "Лупайте сю скалу"
лабає на repeat...
Обкладинка: я + Midjourney
Відбудова в умовах
постійного нападу,
ворог спамить юнітів
безперервно, наді мною
мерехтить іконка гайкового
ключа монотонно, боти
ремонтні кружляють
бджолами довкола голови,
пошкоджений вулик завис
над безоднею, прикритий
керованою сліпотою від
спалахів немилосердного
світла, яке штурмує твої стіни,
і з'являються тріщини значно
глибше, ніж хотів би, зашивають
розколи ранковими променями
бджоли-авторемонтники,
з піску всього обсипаного
будівельники замішують розчин
для форми під нові цеглини,
адаптивність зосереджено
на диханні, гудінні турбіни
у режимі понижених обертів,
поволі-поволі, поступовими
зусиллями переміщуєш ноги,
одна за одною, одна за одною,
світ ловить нас, але ще не впіймав,
тому є привід сподіватися...
Обкладинка: я + MJ
Стояли червоні фабрики в середмісті,
димили червоні фабрики червоним димом,
люди з сірими обличчями квапилися
пройти повз ті стіни, щоб не глянути
випадково у сліпі роззявлені вікна,
струшували похапцем з одежі пил рудий,
ховались у кімнати квартир та офісів,
робили, мили руки, мили тіло, сідали
за столи і пили, їли, лягали спати,
накривалися з головою ковдрами,
бо вночі над фабриками розливався вий
сирени, а за ним стояв низький гуркіт,
подейкували, що то працюють важкі
сталеві жорна, але що вони перемелюють?
Заїжджають туди крізь великі ворота
фури брудно-зелені, з червоними
цифрами на боках, що везуть вони?
Дзеленчать туди потяги довгі – що
ховається в їхніх вагонах, іржавих
паралелепипедах? У деяких є
вузькі пройми під самою покрівлею,
на проймах стоять ґрати, за ґратами
видно тіні...
...червоні фабрики в місті червоних зірок
були стерті килимовими бомбардуваннями,
у підземеллях знайдено 15 тисяч тонн кісток
виду хомо сапієнс...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/07/xsimko_schisophrenic_smiling_face_psychiatric_ward_blurred_pa_73289fcc-435d-4a74-988d-cf39d63892fb_2.png)
Недобрий обрій
мжичить кортизол
із марева, зіпсутий
графік сну то гримуар
пробудження примар
з глибин у черепушці
змученій, прозорих
демонів, безформенних
почвар, захованих
у світлотіні й кольорі,
в малюнку парейдолії
на тріщинах в процесі
усвідомлення, у Всесвіті
немає помилок, є лиш
мутації, і кожна перетворює
яку завгодно маячню
в історію, й запаморочення
моє метаморфує в
danse macabre, кабаре
смердюче дурки й
SCP Фундації похмурі
схрони, там вони сидять,
мої потвори, в полусні чекають...
ось ворухнулися...
Обкладинка: я + MJ
Звірі, що гуляють у віддалених
джунглях лімбічних, мають власне,
інфрачервоне, сяйво: у чорних німбах,
у шоці дотику до заборонених воріт,
у шелестінні вологому руху забороненими
коридорами, в рідинному обміні,
супроводжуваному радістю або болем,
як спливають у потоці ду́ші – ковтком
чи виверженням, до світла чи геть від нього,
як народжується добро з первинного злого,
як інстинкти трансформуються в любов,
як вогонь, електромагнітне поле й парадигми
походять із тертя поверхонь – одна. об. одну,
як нарощена маса прагне до порушення закону
й спалахує в реакторі втамованою пожежею
без опіку речовини живої, тож коли в захопленні
сліпому слухають янголи Аполлона рівномірне
гудіння сотень тисяч турбін у машзалах просторих,
в судинах регочуть менади стабілізованої експансії
хаосу теренами святої Пустоти...
Обкладинка: я + MJ
І.
350 тисяч ракетних систем
протиповітряного захисту
формують широкий пояс
захисту стратегічного,
мільйони високоточних ракет
"поверхня-повітря" постачаються
залізничними транспортерами
на позиції, через кожний
кілометр установлено
вежі із лазерними гарматами,
підключеними до десятків гектарів
сонячних модулів, які заряджають
акумулятори на мільйони ампер-годин,
ультраточне наведення, ультрашвидкий
рух projectile – повітряний скальпель
усуває пухлини в небі, випущені
мутованими тканинами, які покрили
понад 11% суходолу і потребують
примусової психіатричної шпиталізації,
тому...
ІІ.
...поза поясом ППО знаходиться
пояс стратегічного стримування,
мільйони балістичних ракет, які
вибухають у кілометрі над землею,
заряджені касетами з летючим агентом
на основі галоперидолу та інших
протипсихотичних препаратів,
такий спосіб ведення війни отримав
окрему назву: "балістична медицина",
наразі якраз формують загони
медичної офензиви, набирають
лікарів та фармацевтів, озброюють
їх 25-міліметровими гранатометами,
гранатами зі снодійним газом, гамівними
сорочками та шприцами з серотоніном,
під смугами ракет несуться хамві білого
кольору, підкорюють території снів,
займають території несвідомого,
ведуть полонених у лабіринт дзеркал
і змушують шукати собі долі, зазираючи
у власні очі, відкриваючи паскудні всі
свої діла, усвідомлюючи... усвідомлюючи...
перемога остаточна приходить тоді,
коли зв'язаному ворогові роблять
ін'єкцію в голову...
Їздили панельки містом
по залізничних коліях,
коли проклали полотно?
Коли поставили будинки
на платформи? Хто?
Згадати важко, знаю
точно тільки, що
відбулося колись давно,
коли недолюдкам кортіло
воювати, те зробили, щоб
могли будинки ухилятись
від залізних опадів, відходити
із траєкторій руйнівних
у танці житлового айкідо,
гнучке планування районів,
під'єднання до водо- й тепломережі
гнучкими поліетиленовими
трубами, а також із запасом
кабелю для маневру, потужні
й незламні платформи для рухомої
нерухомості, і вишивка сталевими
нитками уздовж майданчиків дитячих...
з тих пір минуло часу чимало, та
залишається традиція –
раз на рік будинками вальсувати,
ковзати з приємним низьким
гудінням по плетиву металевому,
пам'ятати, як це кружляння
утілювало саму змогу продовжити
дихати, коли комусь так хотілося,
аби припинили дихати...
Обкладинка: я + ChatGPT
Протозіркова пилогазова туманність
концентрує масу речовини, аж поки
енергія не переважить і не розчахне
корону, проливаючись без жалю
у безодню довкола, і
під крилами світила нового
пригріються барвисті кульки,
космічне серце над хаосом
і ймовірністю безформності
зведе дім…
Ілюстрації: фото героїв + MJ + Photoshop
Вітри такі віють –
зрештою рівнина
змиє гори хвилями
прострільних пагорбів
степів, бо вітри вічні, а
каміння – ні, вогні
всередині нисходять
у вугілля, вугілля починає
еру темноти в очах,
почервонілих від нерівних
сколів сновидінь, упертих
у пустелю буро-сіру, де
різанина стає хірургією,
холодним синім скальпелем
стає гарячий ніж, червоний
крик нисходить в чорні діри
розітнутої магістральної труби,
а далі – у могили, у палаци круків,
мух і хробаків, а глибше –
до знеболених тканин,
а глибше – до рецепторів живих,
і розтинає тишу громовиця,
сміється грім офірі з-під броні
серцебиттям інертним
впертої стріли, якої сту́пені
згоріли, та траєкторія та імпульс –
збереглись, вона простує божевіллям,
порушує мутованим птахам криві,
суховій забирає рідини,
поволі зібгається шкіра,
миршавіють органи,
крізь баняки сусальні
проступає деменція
й ко́люче-ссучі хоботки,
все менше залишається
колишніх крутогорів
на зламі земних плит,
натомість пил зневоднених
чудовиськ карбоновим
покровом готує новий квіт...
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/xsimko_httpss.mj_.run_y5SCdch0AE_war_scene_with_futuristic_bom_21b479f5-54a3-47e4-bae4-96faddd21d27_3.png)
Абсолютний бомбардувальник,
штурвал зростається з пілотом,
такий потужний біомеханоїд,
захищений від будь-яких ворожих впливів,
над містом пролітає птахом срібно-синім,
непідвалдний чергам кулеметів і ракетам,
впритул наблизився, бо має справу
close and personal, розкриває в очі
глибину сталевих шахт, заносить час
над миттю пуску, тиша ця звучить,
як проповідь імен зі списку вбитих,
кожна літера звучить, як вирок,
мов набій чигає в ленті за лентою, лентою...
вірш цільнометалевий геть до трону,
коли поставить крапку голос,
в тіло вступить біль багатотонний,
всеохопний, запікатиме поволі
синапси, один за одним, за одним,
за одним... від першої особи триватиме то
вічно, як останній подих, вдягнений в порфіру
в попелі червоної корогви – звершилося! –
бомбардувальник усміхається, кров пролито...
у бризках на губах спів – Mors imperatori!
Обкладинка: я + MJ + Photoshop
Сонце повернулося, але
мовчать електростанції,
ворожий спис загнав зиму
під шкіру паровим турбінам,
ротори застигли без вогню,
вода змішалася із тишею,
і почувається, мов брухт,
левіафан із багатьма серцями,
у яких уперто так змагався
пульс, та стрілки у старих
манометрах спочили на нулі,
і на новому індикаторі нема
трьох заповітних тисяч,
деінде вже немає й індикаторів,
нема й роїння на обмотках синіх бджіл,
натомість наполегливість
перед обличчям життєзабезпечення
на противагу суму видихає дим
з високих труб, і на резерві
змученому розганяє кров
КВГМами клітинам зніченим у темряву,
якої менше вже на кут земної вісі,
тож ввижається подеколи,
що на чорно́земі такім
либонь і труп повзтиме,
поки не воскресне...
Обкладинка: я + MJ
Дитятку, не вір
ані рясі, ані краватці,
також беретам
і гучномовцям не вір,
стеж за руками –
в кишенях ножі ховають,
і мед на губах їхніх
вкрадено в бджіл,
побачити на тарелі
жадають засмажені
крила твої, підсувають
цукерки, намагаються
обійняти, заносять
за спиною мацаки –
застосовуй знання
від мами з татом,
діставай спецзасіб,
червону цятку виставляй
між лагідних очей,
надсилай повідомлення,
нехай червона з башти
виринає мжичка, мовлять
просвітлення дзвони –
кесарю кесарево,
богові богове,
кожній благосній
потворі знайде́ться
свій набій...
Обкладинка: я + MJ
Дівчатка пілотують
важкі бомбардувальники,
несуть під серцями важкі
авіаційні бомби та ракети,
життя навчає танцювати
танець Калі й жонглювати
відтятими головами чортів,
тож янголи вивільнюють
ув'язнену в металі lux aeterna
і палять горизонти пітьми,
бо знають – сонце може
не зійти, потрібно підсвітити
шлях юрбі підсліпуватій,
роїнню ґрунтів, що ховає
квіткове насіння в очікуванні
весни...
Обкладинка: я + MJ
Дітлахи сідають на бульдозери
та екскаватори, дітлахам не потрібен
цей мотлох дорослих, згрібають
на полігон могильника біологічно
небезпечних речовин провини днів,
заляпаних кров'ю та блювотинням
старих кентюхів, які відмовляються
помирати, пожирають світ через
труби і шахти, тромбом сидять поперек
горла новій крові, гігантські кліщі,
залізними гусеницями й 42-хкубовими
ковшами діти розтрощують скирти
отруйного гною, оздоблені позолотою,
витягують із храмів клубки хробаків-
кровопивців, розпочинаючи тривалий
процес дезактивації ґрунтів потороченого
поспільства, щоб нарешті можна було
щось проростити, збудувати подобу
дому у цьому місці, такому чудовому,
але так болісно тимчасовому, діти
просто не мають часу на маячню
зашкарублого звичаю, їм потрібне
живе тепло вже зараз, не в світлому
завтра, і батьки, які їх любили, навчили
їх будувати й не мати поваги до хамів,
не вірити в диво, нарощувати й
домінувати, у світі, де всього так болісно
мало, плекати наявність, примножувати
наявність, робити якомога більш багато,
а значить, захищатись від того, хто
об'їдає й висмоктує кістковий мозок,
значить, сідати на екскаватори та
бульдозери і рівняти з землею башти
культистів голоду, щоб цього разу
точно "ніколи знову"...
Обкладинка: я + MJ
Матір чорна саркома
з мацаками метастаз
набряклим тілом
наповзає на простір
живої речовини,
провокує каскадний
резонанс, що вгризається
в плоть її, розкидаючи
навсібіч брунатний вміст,
нерівність мас
провокує оглушливий
стогін залізних хребтів
і мироточіння суглобів,
на цій землі народжується
все більше святих
без можливості обирати
долю під іконою несвободи
на коні війни, у їхніх очах
тріумфує воля
найкращого вибору
в найгірших умовах,
і в хиткому паритеті
визвірених сил
визначальний фактор є –
кому стане енергії
довше тиснути,
і чи спрацює в лікуванні
канцерогенної тканини
інертний оптимізм...
Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_female_atlas_shrugged_iconic_cosmic_composition_with_t_6d43a12f-cbd6-4a76-a3ff-c5c44ede3a08_1.png)
Стверджувати присутність,
мотивовану самоцінністю,
руйнацію й будівництво
простягати протуберанцями,
лаштувати риштування
полотна опозицій,
згущувати фарби
в пошуку оптимального
відтінку нейтральності
в агресивності, коли
можна було б кохатися,
коли можна було б любитися
з повними сяйва очницями
перед порожнім обличчям
вічності...
Обкладинка: я + MJ
Сонце таке яскраве,
хмари такі важкі,
я розіп'ятий на перехресті
не в змозі встати,
взяти постіль свою і піти,
у розпачі намагаюся
відростити довгі-довгі в'язи,
волокна оптичні,
а далі принаймні променями
досягнути омріяного
стану десь між вимірами,
десь між світами,
де разом ми...
Обкладинка: я + MJ
І.
Згорає збіжжя золоте,
згорає в купи звалений
непотріб, четвертий вимір
все пресує в антрацит,
а з кращого – каміння
витисне коштовне, добрий
цвіт лягає пасмами на щит,
і все заради видива
пото́йбіч сьогодення,
все згорить, залишиться
лише до біса агресивна
мрія, вперта, як надія,
вірою полита, формація
кристалічна, опора
майбутнім пагонам,
це видиво едему
у глибині очей болить
тому, чиї груди простерті
назустріч негоді...
ІІ.
Поблагослови,
о Мати хробаків!
зростити й вигодувати
зерня́, посадовити в
соковитий твій живіт,
нехай здійме́ться у
білоблакить зі
сліпоти роз'ятрених
карбогідратів
єванге́лія зелена,
наполеглива, гнучка,
жагою демонів плекана
пісня розточе́ння світла,
із нагромаджень зла
сформована весна,
пророчиця пришестя
ситості й примноження
без каяття, зухвалий змах
до зоряних суцвіть,
досі небачена на тлі
тисячоліть блаженна
наша Панна...
Обкладинка: я + MJ
Ненависть холодна
цементує стіни розколу,
забезпечує дренажі
та експлуатаційний
персонал, перетворюючи
прірву на технологічний отвір
від усього презентованого
з того боку, цілком імовірно,
що нашарування поколінь колись
виростять мости, але відколоте
вже буде чимось зовсім відмінним,
травою на дощенту випаленому й
спресованому в антрацит.
Обкладинка: я + чат GPT
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/03/xsimko_human_repairs_a_heavily_damaged_cyborg_cinematic_gritt_6cd280fd-8934-469d-8f6d-bcd9acef1f0d_2.png)
Нема менш правдивого
й безглуздішого заняття,
ніж розповідати казки
про мертвих,
але достобіса хочеться
відвойовувати те, що
було живим, хоча б
у мріях, тому й вигадую
політ поза тілом
над полями, розритими
слідами від гусениць,
немовби могилами,
крізь отвори кров
стала вільною,
як би ворог протилежного
не хотів, я знаю, що навряд
чи то має сенс для вбитого,
але на що ще сподіватися,
як не на хмаринку атомів
в обіймах протеїнів,
котра згодом повернеться
у форму людини,
ну то й що, що без пам'яті...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/02/xsimko_stone_quarry_workers_carry_wounded_human_in_bright_whi_26adf5ce-5c72-474e-aa44-35682f05cec0_0.png)
Крила душі величної
не витягнуть тіло,
побите сухотами,
звірі мікроскопічні
та смертоносні
вгризаються в полотно
ікони, сліпі до краси її,
воля до здійснення
жевріє вперто в очах
облуплених, спазмить
руки, врослі в залізо,
в щелепах подвійного
фронту нажаханий захват
мегагерцю, горду корону
вдягає мученик, і в світлі
його орудують підземні
мешканці, усувають наслідки
життєдіяльності пошесті,
бережуть вронену соколами
мрію, загорнуту в капсид
цинізму та розрахунку,
повзають і торочать під носа:
ми будемо жити,
ми будемо жити,
ми будемо жити...
...потроху, попри
Обкладинка: я + MJ
Ракети з-за горизонту планети
під дих – не ухилитися, кожна поцілить,
напнеться щит, торкнеться вістрям
найніжнішої тканини, болем тупим
обізветься в краніальний дзвін,
витримаєш... авжеж, витримаєш,
небагато лишається вибору, коли
вже в цьому кораблі маневруєш
крізь марево каміння й пилу, за
самими приладами, туди, де надія
на Сонце, де надія на дім... туди,
звідки страшна опонуюча сила пускає
за списом спис, бо єдиний шлях
до виходу – це наскрізь...
тільки кожен лаштує окремо
значення свого "дійти"...
Обкладинка: я + MJ
У несвідомому борців за мир
залишається підступне задоволення,
що їхня країна одна з усіх торгує війною,
ситого тішить привілей поблажливо
співчувати голодному, правого тішить
видана моральною поліцією ліцензія
на вбивство, тільки доброму зась на все
перелічене вище, бо біс його, такого, знає...
Обкладинка: я + MJ
Маневрування поміж
ненажерливих пухлин –
тяжкий генетичний спадок,
пророслий у соціум,
обертання дервіша –
танок із шаблями,
виклик Усесвіту –
саме існування,
маршрут до виходу –
пізнання й екологія,
спосіб виживання –
вчасно бачити,
коли цінність підроблено,
коли з-під покрову любові
проступає брунатний рот,
темні думають – щоб цілувати,
але ми в курсі, що воно...
Обкладинка: я + MJ
Виникла думка, що сучасна війна – це “пенсія диктатора”. Тобі під сраку років, член в’ялий, захоплень у житті нема, падати під наступників не хочеться (чи ж марно ціле життя дерся на цю “висоту”?) Який вихід? – Правильно: почати війну! Створити загрози, підірвати стабільні домовленості, щоб система законсервувалася і не могла швидко змінюватися. Оскільки війна планується довго, то можна припустити, що для путіна це був “золотий парашут” аж від моменту приходу до влади.
Так, можна було б “зварити” Україну повільно, помішуючи створене гауляйтерами болото. Так, можна було б нагромаджувати пухлину “тайожного союзу”, але все це було занадто спокійно та створювало простір для маневрів конкурентів. У такій теплиці важко нагадати, “хто тут папка”, можна й загриміти в немилість, сконати десь у санаторії на голодному пайку.
Війна привабливіше, війна звужує кількість опцій, зменшує кількість відтінків сірого. Війна підрізає змогу домовлятися з іншими країнами та корпораціями, підриває обіг ресурсів. Ієрархія цементується, бо диктатор створює середовище, де найкраще маневрує саме він. Конкурентам залишається рухатися в його тіні.
За час холодної війни світ навчився ізолювати бойові дії в локальних “театрах”. Вихід на “українську сцену”, звісно, збентежив усіх, але головні зусилля Заходу були спрямовані саме на ізолювання конфлікту. Сцена велика, але яка різниця, якщо бої відбуватимуться тільки там?
Таким чином диктатор досягає своєї мети на внутрішньому фронті, а Захід консервує комерційно вигідний старий порядок. Бо справжньої, “повномасштабної” Третьої світової не хочуть. Чи зможе Україна поставити питання руба й вийти за межі цієї програми, добитися врахування своїх інтересів у створеній м’ясорубці? Біс його знає…
Без вагомих політичних змін перспектива вимальовується не надто весела…
