Небо провалилося і видихнуло холодом,
метелик має ще кілька годин для дива,
та потім ніщо не зупинить вересень,
найміцніші обійми обернуться вихором
пилу і снів над шляхами до бога й за нього,
лопатками голкою Осінь проводить,
лишаючи слово таємною мовою
на пергаменті крил твоїх знервованих,
на які обміняв свої корені, мапу до
центру циклону, де будеш удома, рухомий...
Photo by Jasmin Schreiber on Unsplash
Залишити відповідь