Трагік

Це хлопчик, який полюбив
свій страх, очі замотав
бинтами, перевернутий
трон змонтував і прикрасив
глиняними черепами, сам
себе коронував терна́ми,
поста́в монархом власноруч
написаної драми, сам собі
диявол, сам собі коса
поперек адамового яблука,
епітимію наклав собі сам,
сам себе ритуально став
убивати – а всьому причина
одна зернина дрібна́, смішна́
причина, яка потрапила у браму
не того горла, стала абсурдним
наріжним каменем в основі
шахти храму, стала антрацит
душа до пожеж регулярних
звикати, стала себе сама
у горнило життя закидати,
нашаровувалася пітьма роками,
ховала кістки й сміття у саван, 
бо не мали ми іншого матеріалу 
для мурування свого "я", не мали
іншої домівки, аби прикрашати...
...тепер-от сидимо вдвох у тронній
залі, на очах Аріадни,
ворушимо скалки вугілля,
одне в одного в очах
віддзеркаленнями... ставимо
питання й навчаємось відповідати...