Любов зубилом Кроноса
із бетону байдужого вибито,
проступає обличчя напружене,
арматура іржавіє з щік,
холодними були ґрунти,
потвори поля запалили,
зворухнувся затерплий язик,
недозрілі слова потекли
карамельною слиною,
викликаючи недовіру
і злість, бо мудрі по шкоді
минулим числом підвелися
і бачать тебе пустотою в долонях
знов, як тисячі разів до того,
Епіметей валяється на троні,
поки несе в окопи дронів Прометей...
Обкладинка: Joao Tzanno
Залишити відповідь